ЯВА VI

Ті ж, Мотря, Параска й Роман.

Г е р а с и м. Випий, стара.

П а р а с к а. Що це з ним? (П’є.) Будьте здорові.

Г е р а с и м. Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа?

М о т р я. Атож!

Г е р а с и м. Стара, що ти скажеш?

П а р а с к а. Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать.

Г е р а с и м. А ти, Романе?

Р о м а н. Спасибі вам, тату, що ви уважили мою просьбу.

Г е р а с и м. А ви, куме?

С а в к а. Я? (Співає.)

Ой куме, куме, добра горілка — Вип’ємо, куме, ще й з понеділка!

Г е р а с и м. Підтягуйте!

С а в к а. Складемось, куме, грошей по сорок — Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

Герасим частує.

Добра горілка, краща від меду, —
Вип’ємо, куме, ще й у середу.
Продаймо, куме, миски та ложки —
Вип’ємо, куме, ще й в четвер трошки.
Продаймо, куме, рябу телицю —
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю.
Покиньмо, куме, всяку роботу,
Вип’ємо, куме, ще й у суботу.
Покиньмо, куме, всякеє діло,
Вип’ємо, .куме, ще й у неділю.
Од понеділка до понеділка
Вип’ємо, куме, добра горілка!
Гуляй, душа, без кунтуша!

Завіса.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Декорація та ж.

ЯВА І

Р о м а н (один). Батько кудись поїхали з кумом, мати пішли до сусіди, а я оце випровадив робітників пасти воли і забіг на часинку, щоб на самоті пожартувать з Мотрею, а її нема, певно, на огороді або з матір’ю пішла… Ну, вже це хазяйство допіка, нема тобі пресвітлої години, раз у раз як у горшку кипить. От любимось з Мотрею, а через хазяйство нема часу і побалакать, поспівать любенько вкупці. Тепер ми вже й заручені, а волі нема. Де ж вона? Дать би їй звістку, що я тут, а то мати надійдуть, то так замір і пропаде, не поженихаємося і сьогодня! (Співає.)

Поламалась поличка у плузі,
Та чогось моє та серденько в тузі.

(Співаючи, виходить в сіни і співа дужче.)

А чи мені поличку латати, 
А чи до дівчини на всю ніч чухрати.

(Вертається хутко в хату і присіда за дверима.) Іде! В хаті темно, схватю, обніму і поцілую, що вона скаже.

Входить Гершко. Роман кидається на нього, обнімає і цілує.

ЯВА II

Гершко і Роман.

Г е р ш к о. Гвулт! Рятуйте! Розбійник!..

Р о м а н (випускає Гершка). Тю! Бий його сила божа! Жида поцілував замість Мотрі…

Г е р ш к о (одмахується шапкою). Не подході, уб’ю! Гвулт! Рятуйте!

Р о м а н. Та цитьте, ради бога, який тут розбійник? Це я, хазяйський син!

Г е р ш к о. Не подход!! У меня рівільвер… вот, слішиш, звьол курок (щовкає язиком), буду стрілять.

Входе Мотря з свічкою.

ЯВА III

Ті ж і Мотря.

М о т р я. Що тут за гвалт?

Г е р ш к о. Хотів мене задавить… у мене п’ятсот рублей чужіх дєнєг, протестуюсь…

Р о м а н. Та чи ви не сказились, господин єврей, чи з переляку не знаєте, що язик плеще! Я… я… чорт ного знає, що йому сказать… Я пошуткував,, я тутешній, я син Герасимів.

Г е р ш к о. Ви син?

Р о м а н. Єй-богу, син!

М о т р я. Авжеж, син! Чого ви репетували не своїм голосом?

Р о м а н (тихо). Та я думав, що ти увійшла, кинувся на нього і обняв.

М о т р я, посварившись на нього пальцем, вийшла.

Г е р ш к о. Ой боже мій! Як ви мене перелякали, дайте води напиться.

Р о м а н (дає кружку). Вибачайте, я думав, що то Клим, наш робітник, увійшов, я не хотів вас лякать..

Г е р ш к о (напившись води). Дай господи, щоб ето минулось благополучно, а єслі ви мені растроїлі нерви, то будіте меня возіть на свой счот на ліманє.

Р о м а н. Оце лихо! Якби ж’я вас ударив, а то поцілував.

Г е р ш к о. Я думав, що. ви мене кусаєте і хотітє мєнє перекусивать горло… Ох! Где отєц?

Р о м а н. Поїхали кудись.

Г е р ш к о. Це погане діло.

Р о м а н. А що там трапилось? Скажіть мені.

Г е р ш к о. Мені нужно бачиться з батьком… Одначе не забудьте сказать йому, що бил Гершко Маюфес, нащот землі, пусть завтра батько будет у Смоквипова з грішми, в обідню пору, і я там буду, — бо ми потеряем землю. Жолудь з рук вирве.

Р о м а н. Добре, скажу.

Входе Копач.

ЯВА IV

Ті ж і Копач.

К о п а ч. Здоровенькі були! (Побачивши жида.) А-а!