Знак 1. Князь цього світу, диявол, зі своїми військами, повітряними і земними, йому підлеглими, бореться так нагло і ґвалтовно з православними східної віри, що вже ледве певна частина в православній вірі з-поміж родів, які сповідають східну віру, лишилася. Він звабив їx своєю хитрістю й ремеслом мирського й поганського мудрування, зманив, примусив, ошукавши, полюбити цей дочасний вік, як то явно можеш пізнати й побачити в Лядській землі на відступниках від православної віри — князях та руських панах із так званими духовними, по-тілесному мудруючими, єпископами. Інших, простіших, той-таки майстер-диявол через органи своєї влади, силою, муками і розмаїтими бідами відірвавши від православної віри, справив, щоб ішли широкою і просторою дорогою і зігнав та з’єднав усіх у свою погибельну вівчарню.

З н а к 2. Православні східної віри є невільниками в цьому світі, були-бо невільниками Христос-господь зі своїми учнями. Він сказав: "Моє царство не зо світу цього" і повелів Петру давати данину світській владі, а тим, що прагнуть сидіти на почесному місці, сказав: "Хто шукає честі, влади і насильства — ті поганський образ носять. Поміж вас, моїх учнів, хай царює смирення. Хто хоче бути великий, хай буде малий, а хто хоче бути перший, хай буде останній"³⁹.

Знак 3. Всі, що служать цьому світу, ненавидять православних, отож ті обтяжені бідами, як сказано: "І за ім’я моє будуть усі вас ненавидіти".

Знак 4. Православні у цьому світі в усьому убогі й ідуть у цей Христовий та апостольський слід.

Знак 5. Православні східної віри на мирську мудрість убогі й бідні, бо убогий на мирську мудрість був і Христос зі своїми учнями і на запитання Пілата: "Чи ти цар іудейський?" не великі орації заводив, а тільки мовив: "Ти кажеш"⁴⁰.

Знак 6. Православні східної віри від усіх народів, що служать мирському князю, завжди терплять переслідування, огудники іх ганять, брешуть на них, сміються з них, лають, безчестя наводять, гонять, б’ють, мучать і вбивають їх; те явно може всяк побачити, що ніхто інший, тільки православні східної віри, починаючи від Христа, після апостолів і донині тримаються того сліду і статечно без найменшого вагання з роду в рід несуть той хрест Христовий і через це знаходяться в православній Христовій церкві, не наслідуючи [мирських] справ. Ось що сказано, чим божа церква праведна, які її знаки і хто нині в православній церкві пробуває.

Тепер коротко висловлюся супроти правдивого, як каже Скарга, римського костьолу і тих його знаків, які велить він визнати за правдиві. І хочу небагатьма словами самими Скаржиними знаками показати, що римський костьол неправдивий, а глибоко брехливий, що його з тієї неправдивої глибини вовіки ніхто не візьме, що на вселенському позорищі Христового суду схоче всім оголитися на сором і вічний докір брехлива його хвала, що нібито є праведна; а нині знову вона хвалиться й перехвалюється.

Сказав Скарга: є такі знаки правдивого костьола римського, що, по-перше, римський костьол незмінне стоїть на визнанні Нікейської віри. То є щира правда, але й усім відома брехня. Перелічи літа від Першого Нікейського собору до семи соборів і від семи соборів до перетлумачення віри Нікейського собору⁴¹, скільки віків минуло, коли не були ще відщеплені й відірвані від соборної апостольської церкви і коли ще однодумне мудрували із східними християнами. А тоді латинський рід із обоготвореними папами вигадав собі віру про святий дух, який виходить і від сина, та інші єресі, як опріснок, пургаторіум і тому подібні байкомудрування в своєму неправдивому костьолі, за що їм святі отці, відшукавши, почали нагадувати й повчати, бажаючи очистити їх од семисоборного прокляття за переінакшення нікейської віри. А коли їх у тому непохитних та гордих побачили, тоді їх від соборної церкви, як гнилий орган од здорового тіла, відсікли й прокляли — про це знайдеш, улюблений читальнику, щиро написане у грецьких літописцях, які перекладено з грецької на словенську мову, де пізнаєш достатньо час і спосіб латинського відщепенства й осіб, через яких те переінакшення у вірі чинилося. Отож на тому вже написаному не бачу потреби гаяти час. Буду тільки волати про цю неправду, дивуючись безсоромності згаданого проповідника Ісусового життя і то в такий спосіб. Чи такий правдивий твій костьол, єзуїте, коли від свого костьолу брехню виносиш і хвалишся, що незмінне тримаєшся визнання віри Нікейського собору? Чи не віриш Христу, що зайве від "так, так" і "ні, ні" йде від лукавого? Чому ж, полишивши "так, так" і "ні, ні" від лукавого, хочеш покрити брехливою правдою свій костьол і ті брехні, що панують всередині його? Кажеш, що по тому можна визнати за правдивий римський костьол, бо стоїть на нікейському визнанні віри? А коли на нікейському визнанні віри стоїть, чому ж не погоджується з православними східними християнами нікейської ж таки віри? Котрі бояться того собі написаного прокляття (коли б хоч одну літеру хтось смів би зважитися змінити, один пункт якийсь Нікейського собору від богослов’я віри або ж захотів би відняти чи додати за своїм вимислом, хай буде тому анафема!), ті й понині нерушно стоять при незмінності складу визнання віри. Чому ж з ними не погоджуєшся? А коли з ними не погоджуєшся і посмів зважитись учинити зміни у визнанні віри, чому ж брешеш, що будуєш римський костьол на нікейському визнанні віри? О небачена брехня! О замтузе розпутний! Цнотливою звеш, гадаючи, що не всі знають. Безчесна брехне! Хоч прикрасишся убором і фарбами позверх, як цнотлива, але всередині розпутна ти — всі явно про те знають. Подібно до того й римський костьол правдивий, бо не стоїть на нікейському символі! За тим першим знаком я пізнав будування правдивого римського костьолу.