Про УКРЛІТ.ORG

Заборонені ігри

C. 6

Покальчук Юрій Володимирович

Твори Покальчука
Скачати текст твору: txt (272 КБ) pdf (220 КБ)

Calibri

-A A A+

Прокляття впало на нас давно, і коли народжується хлопчик в такий день і при такому небі, ми вже знаємо його долю. Він несе на собі прокляття, він мічений, але він може і зняти прокляття не тільки з себе, але й з нашого роду, якшо…

Умови зняття цього прокляття може знати тільки одна людина в роду, і якщо хлопчик про це довідається, то прокляття на нього впаде ще більше, і з себе він зняти його не зможе ніколи.

Отож, цигани, нам лишається покластися на волю Всевишнього, на милість Неба, молитися і чекати прийдешньої Божої милості.

Покляніться нікому не розголошувати те, що ви сьогодні почули!

Усі цигани встали.

— Присягаємо! — важким гуркотом чоловічого сумного хору пролетіло лісом і звилося у понічне небо.

— Хай буде так! — проголосив Ром Баро.

— Хай буде так! — луною відізвались цигани.

Посідали знову довкола багаття, a Ром Баро закутав дитину і звернувся до наймолодшого безвусого ще юнака.

— На, тримай свого брата і бережи його — це сьогодні наша надія! Його життя буде важким і непростим, йому важче буде, ніж тобі і всім нам, але, Бог дасть, витримає, а як ні… Йому буде найгірше! А як витримає — буде йому добре і всім нам!

— А тепер, ромале, — звернувся Ром Баро до циган, — закличте жінок, будемо святкувати народження нашого сина! А поки що — де сулія?

Йому піднесли велику сулію з горілкою і склянку. Налили, він перехилив її хвацько, зітхнув, витер губи, налив горілки у склянку знову, і передав іншому, і так сулія йшла по колу з однією склянкою за давнім циганським звичаєм — всі п’ють — свої — з однієї чарки — брати-цигани-рідні-свої-плем’я-рід-кров — вовки.

Ну я блядь їй покажу… я її таки згною сука з пацаном зв’язалась із щенком отим циганським виблядком… та воно ще пісяти щойно навчилось і туди ж їбатись і з моєю жінкою… ну курва мать… я їх таки задушу просто заб’ю… дітей би посоромилась стерва… подумати тільки вона від нього завагітніла… йому чотирнадцять років і вона від нього завагітніла… їй курві тридцять… ти подумай Іване як мені з отаким жити… ота дівка з Червонограда… ma mo таке аби потрахатись… з ким пе буває… якщо no правді вона мені вже давно остопизділа ця Любка… я й малу давно забрав до батьків… Нехай собі у Червопограді сидить ще мала… a mym мама вдарилась… то вона малює… то вона вірші пише… то вона театр у школі замислила… отож той циганський геній і був геніально малює… виступає в театрі… природжений актор от лиш віршів не пише… one курва написав їй купу ідіотських листів з яких видно що їбе її вже давно і закоханий… пише і жити без неї не може… я йому покажу жити… я їм блядь обом покажу… жити що кажеш посадити її… а як оце думка… а як це зробити та не можу я йти в міліцію чи куди там соромно… по-зиватись і сказати що чотирнадцятилітній шмаркач трахає мою дружину… що всі знають що у мене коханка і що я з Любкою вже забув коли трахався… а вона мені якось противна стала… що я можу зробити… щось від неї не me вже давно йде та ні… ще про цього шмаркача і згадки не було… просто якось вона зіпсіла і вдарилась ото в мистецтво… вона хотіла пару раз і я вже якось залазив на неї але скажу чесно просто відробляв аби менше бісилась… але ж воно якось почувається що ні мені ні їй що їбався що радіо слухав… хороший лівак укріплює брак кажуть москалі… так воно так тільки не завжди… от із тою з Червопограда трахатись мені одна радість… a mym не в коня корм… от розвелись би ми a тоді нехай заводить собі сто коханців навіть п’ятирічних… та я з нею давно розвівся 6и… але ж no суду modi дитину вона забере а я не хотів… a тепер… ну так якщо її посадять то я малу заберу… і пішла вона на хуй сто разів… …сам напишеш заяву від мене і листи занесеш… але ти курва розумний… а я просто не щоб її там любив чи щось але мене курва заткало… із щеням засраним та ще циганським вона трахається при живому чоловікові… коли останній раз… не знаю десь із півроку тому… А яке це має значення а хоч би й рік… в тебе є родина є діти… а може в мене хуй не стоїть і я не можу її трахати… от на неї не стоїть і все… та я не напиваюсь я курва просто мушу помститися і ще й малу заберу мать її в йоб щоб зн…

Я врешті визнався собі сам, чому я так копаюся в цій історії, і що мене там вабить. I чому я дошукуюсь найдрібніших деталей. Напевне отой тип, що на чатах американських писав, що хотів би мати таку вчительку у свої чотирнадцять, був найщиріший. Бо це я, я сам, я теж хотів би мати таку вчительку в свої чотирнадцять і не мати ніколи в житті по тому жодних сексуальних комплексів чи проблем. I потім, маючи спокій, віддати своє життя високій науці чи філософії, як Ганді, чи просто жити спокійним розміреним родинним життям з дружиною і дітьми, і не намагатись трахатись ще і ще, трахати когось, аби довести собі щось і комусь щось, і в такий спосіб задовольняти колишні невтолені у підлітковому віці пристрасті.

Бо скільки би я не дрочив у дитинстві і не уявляв би собі, як я трахаю якихось гарних крутозадих блондинок з великими цицьками, все зі мною сталося лише у сімнадцять. Я вертався самотньо з дискотеки і зі мною поряд опинилась на вулиці якась молода жінка і спитала, куди я йду і звідки, я сказав, що з дискотеки, і йду додому, а вона — чому ж ти на дискотеці нікого не підчепив собі, та кажу я, сьогодні якась галіма дискотека, сьогодні і дівки там якісь не ті, і так, слово за словом, вона запросила мене на чашку чаю. Я пригадую собі отут в центрі біля драмтеатру — маленька однокімнатна квартира. Випили по чашці чаю, трішки вина, вона вимкнула світло і спитала — чи я хочу з нею потрахатись. Я мало не впав зі стільця і сказав мертвими губами — так.

Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. — Харків: Фоліо, 2005. — 222 с. — С. 3-124.
 
 
вгору