Г е р а с и м. Один візьме, другий візьме — так і хліба не настачиш! Де ти взяв хліб?

К л и м. Та я ще вчора за вечерею заховав окраєць.

Г е р а с и м. Чуєш, Параско? Хліб крадуть у тебе з-під носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить?

П а р а с к а. Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванській вулиці? Чи чуєш, Мотре, вже хліб крадуть, скоро самим нічого буде їсти… (Пішла.)

Г е р а с и м. Це так, це так! Однеси зараз назад — гріх у неділю снідать.

К л и м. Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а то з цієї пори до обіда на ногах — не ївши охлянеш.

Г е р а с и м. Бійся бога! Хіба ти з’їси до обіда пів-хліба?

К л и м. Атож! Бога треба бояться, щоб не з’їсти до обіда півхліба.

Г е р а с и м. Одріж собі скибку, подавись ти нею, а то однеси назад.

К л и м. Поживишся скибкою, як собака мухою. (Пішов.)

Г е р а с и м (до Копача). Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться — вже з’їли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають.

К о п а ч. Сарана.

Г е р а с и м. Гірш! Повірите, що у них тілько и думка — як би до сніданку; а після сніданку все погляда на сонце — коли б скоріше обідать. Чи воно таке ненажерливе, чи господь його знає! По обіді: сюди тень, туди тень — давай полуднувать,.та ще коли б хоч їли скоріще, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть! Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться наниз; йому ж того тілько й треба аби мерщій до вечері.

К о п а ч. Хе-хе-хе! Ви опит великий в цім ділі маєте.

Г е р а с и м. Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою, де того взять, де того, як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі, і не спиться тобі… Мене вже ці думки зовсім ізсушили… До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять як мертві.

К о п а ч (зітхнувши). Щасливі люде… Я й сам від думок не сплю.

Г е р а с и м. То ви хоч їсте добре, — вчора я придивився.

К о п а ч. Та ще до якого часу їм, а спати не можу-Засіли мені в голову два предмети: один на Боковеньці, другий…

Г е р а с и м. Ха! На Боковеньці? Чув, чув…

К о п а ч. Невже? Від кого? Що чули?

Г е р а с и м. Та чув, як ви сьогодня уночі бормотали: Боковенька, скала якась, копили і ще щось — не розібрав.

К о п а ч. Та ну? Невже голосно отак балакав?

Г е р а с и м. Голосно! А потім як залопочете тим язиком, що ото вчора лопотали…

К о п а ч. А, а! Пермете, коман — вів ля патрі? Хе-хе-хе! То мені снилося, що я вже викопав гроші і приїхав у Париж.

Г е р а с и м. Вам і сниться чортзна-що.

К о п а ч (зітхає). Не дає мені спокою цей предмет. Тілько задрімаю, так зараз і ввижається скала на Боковеньці… Ви не вірите, я знаю! А вникніть: опит і практіка… Гляну на примєти, і чує моя душа, чує, наче хто шепче: тут є гроші, тут знайдеш!.. Якби знав, що удержите язика, то открив би вам секрет.

Г е р а с и м. Та я й сам знаю.

К о п а ч. Та ну? Що ж ви знаєте?

Г е р а с и м. Що це чортзна-що.

К о п а ч А, боже мій! Ви думаєте, що я дурак?

Г е р а с и м. Та хто його зна.

К о п а ч. То-то! У мене опит… ви тілько візьміть пример, які предмети: скала гостра, верх зрізаний, як у чумацькій шапці… балка так і балка так, клином сходяться до скали… Тридцять літ опита дарма не пройшло! Біля скали лежить, так, на пригорку, два копили, робота чудова — оскардами висічені… Один копил так… на восток показує, другий на запад… Як углядів перший раз — мало серце не вискочило… пустив біля них щупа, а тут — цок! Наткнувся на камінь. Став копать і не більше як на пів-аршина під землею одкрив кам’яну фигуру чоловіка, взяв і закрив його землею. Бачите, чоловік, висічений теж оскардами, що ви скажете?

Г е р а с и м. Та хто його зна, що вам сказать… Це наче щось і справді похоже на діло.

К о п а ч. Е! В тім сила. От тільки гроші потрібні, щоб начать копать.

Г е р а с и м. Ну, а де ж саме треба копать?

К о п а ч. Це задача: чи на восток, чи на запад, — ще не знаю.

Г е р а с и м. От тобі й маєш!

К о п а ч. А, боже мій! Треба вникнуть, обслідувать. Тут опит — я, кажеться, не дурак.

Г е р а с и м. А хто його зна… Почнете копать і викопаєте сковороду або ступку.

К о п а ч. А як гроші? Вірте мені, що це не дурниця — скала, балка так і балка так, два копили показують, і фигура… Це моя судьба, само провідєніє указує путь.

Входе Роман.

ЯВА V

Ті ж і Роман.

Р о м а н. Поїдемо, чи як? Я дав коням оброку.

Г е р а с и м. Налагодились їхать, то їдьте.

К о п а ч. Я тобі покажу окам’яніле дерево, — нам небагато вбік прийдеться звернуть.