Входе Герасим.
ЯВА XII
Ті ж і Герасим.
Г е р а с и м. Чортзна-що слухаєте, хіба ви не бачили, як б’ються?
К о п а ч. Та не в тім сила. Тут опит получається. От я не знав, як викручуваться, коли тебе схоплять за висок, а тепер знаю… Вік живи, вік учись… Ну… ну?
Р о м а н. Вмішались всі родичі і півдня бились; оце наче й вгамуються, дивись: слово по слову — знов зчепились. . Отаке-то придане; нарешті, батькові два зуби вибили…
Г е р а с и м. Та брешеш-бо, одного; а другий випав сам на третій день.
К о п а ч. То це прямо страженіє було!
Р о м а н. Атож. Волосся літало по хаті, як павутина восени. Доволі того сказать, що як роз’їхалися свати, то в хаті назмітали волосся на землі цілу куделю.
К о п а ч. З такої вовни добрі б були рукавиці.
Р о м а н. Щоб дурно не пропало, то я зробив з того волосся аж два квачі.
К о п а ч. І це по-хазяйськи.
Р о м а н. І досі ними вози підмазуємо.
К о п а ч. А хто ж битву виграв?
Г е р а с и м. Виграв я, бо п’ять тисяч зосталось у калитці — не дав-таки зятьові.
Р о м а н. Отакого й нам Пузирі дадуть приданого, як ми дали за сестрою.
Г е р а с и м. Ну, то ще побачимо! Я не такий дурень, щоб мене обманили… Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто.
К о п а ч. Ніякого обману не треба, я на ці діла майстер… Опит — велікоє дело! Висватаєм і дєнєжний договор, вінову запись зробимо! Оле куто, пом-де тер-ля табль, ля фуршет, вів ля Буланже! Так, Никодимович.
Г е р а с и м. Та годі вам гиндиків дражнить, ходім обідать.
К о п а ч (бере щупа). Хе-хе-хе! Досадно, що самі не вмієте.
Г е р а с и м. На чорта воно мені здалося.
К о п а ч. Еге, та не забалакаєте!.. Альом!
Г е р а с и м. Тьфу! Самі ви Альона!
К о п а ч. Ха-ха-ха! Какая Альона? Же гран апетіт. Альом супе! Ха-ха-ха!
Виходять.
Завіса.
ДІЯ ДРУГА
ЯВА І
Перед світом, в хаті. Копач ходить по хаті, то сіда на лаві.
К о п а ч. Боковенька… Боковенька… Боковенька… Не дає мені. спокою цей предмет… Боковенька, копили, кам’яна фигура… Там гроші, іменно там. Там моя судьба… Копили, оскардами висічені… сьогодня цілу ніч снилась кам’яна фигура. Ох Боковенька, Боковенька.
ЯВА ІІ
Герасим за коном: «Вставайте ж, вставайте! Не мніться. Чепіга зайшла, пора скотину порать».
К о п а ч. Еге! Герасим вже по хазяйству гасає — невсипущий.
Входе Герасим.
Г е р а с и м. О, і ви вже встали? Чого так рано? Полежали б ще.
К о п а ч. Не спиться. Почув, що ви встали, та й я піднявся. А знаєте, що я придумав?
Г е р а с и м. А що?
К о п а ч. Ви б зробили калакольчик у ту хату… Тут вірьовка над ліжком. От прокинулись, пора вставать — зараз: дзінь, дзінь, дзінь, сам ще лежиш, а там встають.
Г е р а с и м. Та це чортзна-що! Я буду лежать, то всі будуть лежать. (Загляда у двері.) Чи не поснули знову, щось тихо у тій хаті? От вам і дзвінок, і вигадає ж, скажи на милость. Ану, ану!
К о п а ч. Оце саме добра пора копать, не душно, холодком можна бог знає скільки викопать. Воно ще рано, тілько на світ благословиться.
Г е р а с и м. Та де воно вам рано? Вони надолужать: то вмиваннячком, то взуваннячком, або як почнуть богу молиться, то й сонце зійде. Хоч би ж молилось, а то стоїть, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи. Вже ж я їм і отченаша даю, як затоплю, то зараз і на землі. (Одчиня двері навстяж і стоїть на дверях.) Кажете — рано, вже світ білий, кури піднімаються. Так і хазяйство проспиш! Стара, а стара! Параско, пора до коров, чого ви там мнетесь? Ану, ану! Хлопці, гайда з хати! Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть. Це хто вийшов? Клим? Ти що ото несеш під пахвою? А йди сюди, я полапаю.
Входе Клим.
ЯВА III
Ті ж і Клим.
К л и м. Що? Хліба взяв окраєць, — поки до обіда, то їсти захочеться.
Г е р а с и м. І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад. Стара, Параско!
ЯВА IV
Ті ж і Параска.
П а р а с к а (на дверях, з дійницею в руках). Чого ти гвалтуєш?
Г е р а с и м. Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той і бере без спросу, мабуть, ти хліба не запираєш?
П а р а с к а. Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був не-запертий, нехай бог милує, все заперто.