ЯВА VII

Савка і Герасим.

С а в к а. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав.

Г е р а с и м. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен?

С а в к а. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте… Грошей позичте, куме! Карбованців з сотню, до Семена.

Г е р а с и м. Яж кажу, що так!.. Виходить: недовго думавши — давай! Хіба у мене банк, чи що?

С а в к а. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім.

Г е р а с и м. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай.

С а в к а. То вже лупіть краще ви, куме, та дайте.

Г е р а с и м. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — всі віддав за землю.

С а в к а. Де ж ті гроші, куме? Я сам не раз, не два

Г е р а с и м. Та господь їх знає. Я над цим думав.

С а в к а. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали… Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп’ятого!  Так що ж — не вийшов, тілько налякав.

Г е р а с и м. Цікаво! Розкажіть, будь ласка…

С а в к а. Знаєте, за третім разом, як я гукнув: вийди до мене, безп’ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугою твоїм буду!.. А він — і тепер моторошно — зайцем мимо мене — тілько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тікав з того місця, мало дух з мене не виперло… Прости господи! Дві неділі слабів: бувало, тілько що шерхне, так увесь і затремтю, і волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха.

Г е р а с и м. Не надіявся, куме, щоб ви такі сміливі були…

С а в к а. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день! От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шматочок, а тут не вистача. Договір же такий: як грошей в строк не віддам — хліб зостанеться за Жолудьом без суда. Та що там балакать! От, єй, правду вам кажу, куме: якби знав, що за цим разом дасть, — знову пішов би кликать, так грошей треба.

Г е р а с и м. Сміливі, сміливі ви, куме, з вами і не такі діла можна робить.

С а в к а. Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат.

Г е р а с и м (набік). Треба це на ус закрутить.

С а в к а. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать.

Г е р а с и м. Що його робить? Хіба от що: я, знаєте, сам позичив оце у Хаскеля для домашнього обіходу; тілько платю п’ять процентів у місяць. Коли дасте п’ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума.

С а в к а. П’ять?.. Та що маєш робить… І за це велике спасибі, давайте.

Г е р а с и м. Принесіть же мені запродажню запись на воли.

С а в к а. Як? Хіба ж я вам воли продав?

Г е р а с и м. Вийде так, ніби продали… Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам вам до Семена, а на Семена ви віддасте мені сто карбованців і запродажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли… Так коротча справа.

С а в к а. Це добра справа!.. То й воли до вас вести, чи як?

Г е р а с и м. Ні. Ви підіть у волость, то писар знає і напише таку запродажню як слід, а ви запродажню принесете мені, то я вам гроші дам.

С а в к а. Та візьміть, куме, векселя, навіщо вам ця плутанина?

Г е р а с и м. Ні, куме, я переконався, що запродажня на-дежніще векселя…

С а в к а. Так… Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А ви дома будете завтра?

Г е р а с и м. Дома.

С а в к а. Так… Прощайте. (Набік.) Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (Зітхає, виходить.)

Г е р а с и м (сам). Одважний чоловік! До чорта ходив і на все піде за гроші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли — бери гроші… не віддаси грошей — давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежніще.

ЯВА VIII

Герасим і Невідомий.

Н е в і д о м и й. Здрастуйте вам!

Г е р а с и м. Здрастуй. (Набік.) Той самий жид… аж мороз поза шкурою пішов. Ну що?

Н е в і д о м и й (озирається). А нічого…

Г е р а с и м. Приніс?

Н е в і д о м и й. Є.

Г е р а с и м (зітхнув). Показуй.

Н е в і д о м и й (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, все нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де на-стоящі?

Г е р а с и м (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляда.) Не вгадаю!