Коли порівнаєте початок мойого перекладу з Кулїшевим, а також із иншими церковними перекладами, то побачите деякі ріжницї, на перший погляд невеличкі, але на правду дуже важні. І так Кулїш пише:

«1. На початку сотворив Бог небо та землю. 2. Земля-ж була пуста та пустошня і темрява лежала над безоднею; і дух божий ширяв по над водами. 3. І рече Бог» — і т. д.

Значить, кожде зачало являєть ся окремим і в собі закінченим реченнєм, і значіннє їх виходить таке: в першім зачалї акт сотворення неба й землї вже довершений, а далі Бог немов подрібно викінчує те, що не було зроблено при тім першім загальнім творенню. Одначе таке толкованнє було би зовсїм хибне, йому заперечують дальші рядки. Аджеж ми бачимо, що небо творить Бог у зачалї 6, другого дня, значить, в зач. першім воно ще не було сотворене. Так само землю творить Бог аж третього дня (зач. 9), значить, і вона ще не була сотворена в зач. 1.

Але не треба думати, що така нїсенїтниця стоїть і в гебрейськім текстї, — вина за неї спадає виключно на перекладачів. У гебрейськім тексті, як се бачите з мойого перекладу, три перші зачала творять одно реченнє; в першім зачалї кажеть ся: «Коли Бог творив» чи може ще докладнїйше: «Коли Бог зачинав творити небо і землю»; рівночасно з тим друге зачало додає: «Коли земля була пуста й порожня» — а властиво, як побачите зараз, коли не було землі, а на її місці було щось инше, — тодї, — докінчує речення зач. 3 — Бог сказав те й те, то значить, тодї розпочав ся акт творення. Отже твореннє починаєть ся аж у зач. 3, а те, що названо в зач. 2, було перед твореннєм. Так стоїть у жидівськім текстї і так треба розуміти ті три зачала. Бачите тепер, що при такім розумінню тих слів зачало 2 набирає особливого значіння, бо воно малює нам стан перед сотвореннєм сьвіта. Очевидно той, що писав оповіданнє, розумів діло так, що Бог творячи сьвіт застав уже щось готове, а з того витворив своєю силою те, що ми бачимо. Отже щож таке було перед сотвореннєм сьвіта?

У Кулїша читаєте, в зач. 2, що «земля була пуста й пустошня», — слова зовсїм неясні, бо не знати, чим ріжнить ся «пустий» від «пустошного.» І мій переклад не о много ліпший; він передає дослівно грецький переклад відповідного гебрейського слова; Греки не можучи в своїй мові знайти нічого відповіднїйшого, поклали тут слова: «аоратос кай акатаскеуастос», що я й передаю дословно по нашому. Але все се зовсїм не передає того, що стоїть у жидівськім текстї; там стоїть таке слово, яке в тім місці лише раз являєть ся в усїм жидівськім письменстві і якого до недавна не вміли гаразд пояснити і тільки на здогад описували його значіннє.

В жидівськім тексті кажеть ся: «і коли земля була Тогу-ва-богу». Як сказано, се слово з жидівської мови годї було пояснити. Перекладачі та товмачі старали ся відгадати його значіннє і пояснювали його відповідно до своїх здогадів, хоча по мойому лїпше було би по просту лишити се слово без перекладу. Греки наткнувши ся на се темне слово згадали свої національні перекази про початок сьвіта, де говорить ся, що з самого початку був так званий Хаос — якась безодня, в якій безладно уносили ся складові частини пізнїйшого сьвіта. З того Хаоса бог часу Хронос творить сьвіт. Отже сей свій погляд вони підсунули під гебрейське Тогу-ва-богу і сказали, що земля була ще невидима і невпорядкована, себто поєдинчі її части безладно, в суміш літали серед безодні.

Що сей погляд зовсїм не передає значіння гебрейського Тогу-ва-богу, на се вказують зараз дальші слова того самого зачала про те, що «дух божий сидїв на водах», бож із тих слів виходить, що вже тодї були води, значить, мусїло бути щось таке, на чім опирали ся ті води, принайменше повітрє. Одним словом, зараз тут у зач. 2 натикаємо ся на першу майже непоборну трудність, на темне слово Тогу-ва-богу, що має нам малювати стан річий перед сотвореннєм сьвіта. Не можучи анї у Жидів анї у Греків знайти відповідного пояснення сього слова, ми мусимо на разї лишити сю загадку нерозвязаною, і підемо далї.

Але те саме зач. 2 має ще пару таких загадок. Зараз друга частина речення, у Кулїша передана словами «і темрява лежала над безоднею», виглядає в жидівськім текстї зовсїм не так просто. Що таке безодня? По нашому розумінню се може бути пустий простір або велика глибінь заповнена водою. В жидівськім одначе тут стоїть друге загадкове слово: Тегом. Греки перекладають його словом абиссос, але те слово значить троха не те, що наша безодня, воно значить тілько водяну глубину, море. Але в гебрейській мові на означеннє моря є инше слово, а Тегом ужито лише тут у отсьому оповіданню. Що й тут воно значить море, се певна річ, се потверджують зараз дальші слова про те, що на водах тої Тегом (слово в гебр. жіночого рода) сидїв дух божий. Із значіння всього зачала виходить, що мова тут не про звичайне море, а про той первісний океан, який покривав усю землю. Але чому він називаєть ся Тегом і що властиво значить се слово? Се знов загадка, якої на основі самої гебрейської мови годї пояснити і якої поясненнє ми знов мусимо лишити собі на пізнїйше.