17. А що дехто з наших ганить словенську мову і не любить її…— У кінці XVI ст. на Україні почала вироблятися книжна українська мова як результат поєднання старослов’янської й народної розмовної, що викликане було потребою наблизити книжні тексти до розуміння народних мас. Цікаво, що апологізуючи старослов’янську мову, сам І. Вишенський писав переважно тою-таки книжною українською. Це, очевидно, пояснюється тим, що, посилаючи свої твори на Україну, він розраховував на поширення їх серед народу.
18. … без граматик, риторик, діалектик… — Саме ці предмети складали систему навчання в тодішніх колегіумах — це була система загальноєвропейська. І. Вишенський протиставляє їй іншу, засвоєну місцевою традицією ще з часів Київської Русі, вважаючи що збереження цієї традиції сприятиме консолідації сил у боротьбі з католицизмом.
19. Чи не ліпше тобі вивчити Часословець, Псалтир, Октоїх… — Маються на увазі церковні книги, за якими проводилося навчання у слов’янських школах. Часословець містив щоденні церковні відправи, до XIX ст.— перший шкільний підручник, так само як Псалтир. Октоїх — збірник церковних співів, упорядкованих за вісьмома масами, також використовувався як шкільний підручник.
20. … мова зайшла… про очищення нашої православної церкви. — Ідеться про очищення від протестантизму, що поширився на той час внаслідок морального розкладу самої православної церкви, та уніатсько-католицьких впливів.
21. Очистіться од двоєженців і куплених церков… — За законами православної церкви священик не мав права одружуватися вдруге, це правило в часи І. Вишенського часто порушувалося. Куплені церкви — церкви, шо були власністю шляхти і, як усяка власність, продавалися чи здавалися в оренду.
22. Содом, Гоморра — назви міфічних біблійних міст, мешканців яких бог покарав вогнем із неба. Див. прим. 2.
23. Євангеліє від Матвія, III, 4.
24. Цар Давид (кін. XI ст.— бл. 950 p. до н. е.) — ізраїльсько-іудейський цар. Йому приписують авторство Псалтиря ("Давидові псалми").
25. Василиск — міфічна істота, зображалася з головою півня, тулубом жаби і хвостом змії, від її погляду гинуло все живе. Василиском також звали ящірку. Гаспид — змій.
26. Перше послання Павла до корінфян, 111, 18-19.
27. Тут переказується епізод зустрічі Христа з юнаком (Євангеліє від Матвія, XIX, 16-26).
28. Євангеліє від Матвія, ХХІІІ, 38.
29. Чи не запустів дім Слуцьких… — Князі Слуцькі (Олельковичі) вели свій рід від київського князя Олександра Володимировича (Олелька) з кінця XIV ст. Останньою з роду Слуцьких була княжна Софія, яка вийшла заміж за кн. Януша Радивила, після чого князівство Слуцьке перейшло до Радивилів (кінець XVI ст.).
30. Псалтир, ХХХІІІ, 22.
31. Мається на увазі притча, розказана євангелістом Лукою (XVI, 19-31), про багатія, який вів розкішне життя і не схотів дати й крихот зі свого столу жебракові Лазарю, через що пішов у пекло, а Лазар потрапив у рай.
32. Стефан — Стефан Баторій (1533-1681), спочатку семиградсьский князь, а потім (з 1576 р.) польський король, вів численні війни.
33. … Костянтин Острозький, котрий простоту християнську відкинув.. — Ідеться про сина Костянтина (Василя) Острозького (див. прим. 3), який відступив від православ’я і помер бездітним у 1588 чи 1589 р.
34. Авраам — біблійний персонаж. Іудейський патріарх.
35. Авсітідстей (Авел-Шіттім, Аве-Сіттім) — місто в Моавії (Передня Азія); автор однієї з біблійних книг Йов жив у землі Хус, шо лежала на заході Палестини; Товій (Товія) — благочестивий ізраїльтянин, біблійний персонаж; Ніневія — місто в Передній Азії на р. Тігр.
36. Веліар (Велійяар) — біблійна назва темної сили, синонім до слів диявол, сатана.
37. Херувими — у християнській міфології один із дев’яти ангельських чинів, зображались у вигляді шестикрилих істот з тілом, усіяним очима, їм відведено другий чин у першому ступені; серафими — виший із дев’яти ангельських чинів у небесній ієрархії, зображалися в людському образі з шістьма крилами.
38. Перше послання до корінфян, III, 2.
39. Євангеліст — так називали протестантів: лютеран і кальвіністів; суботники — секта, пов’язана з т. зв. єрессю жидовствуючих, які виконували обряди за законом Мойсеєвим, але не визнавали Талмуду, схилялись перед Старим заповітом, а Новий або не визнавали, або ставили нижче Старого; новохрещенці-т. зв. анабаптисти, секта, що поширилася з XVI ст., заперечували церкву, вимагали хрестити дорослих, визнавали здебільшого Новий заповіт, а Старий тільки частково.
40. Перше послання Павла до корінфян, XIV, 20.
41. … на Кифу, Павла і Аполлоса розділився нині… —Кифа (Нефа) — камінь, скеля; грецьке петра — також скеля, звідси Петро; Аполлоc — іудей родом з Александрії, проповідник християнства в його ранній період ("Дії апостолів", XVIII, 24-28).
42. … ім’я, дане апостолами в Антіохії — "християнин".— Назва "християнин" виникла в м. Антіохії (Мала Азія), де збиралися перші послідовники Христа ("Дії апостолів", XI, 19-30).