29 Ці вимоги було виставлено французським командуванням в Бірзулі, 6-го лютого 1919 р

30 Склад цього "славного" кабінету такий: 1) Голова Ради Народніх Міністрів — С. Остапенко (був. укр. с-р., вийшов із партії); 2) Міністр Військових Справ — О. Шаповал (укр. с-с.); 3) Міністр Внутрішніх Справ — Г. Чижевський (був. укр. с-р.); 4) Міністр Фінансів-Д-р. С. Федак (галицький нац-дем.); 5) Міністр Господарства — І. Фещенко-Чопівський (укр. с-ф.); 6) Міністр Земельних Справ — Є. Архипенко (укр. п-р.); 7) Міністр Закордонних Справ — К. Мацієвич (укр. с-ф.); 8) Керуючий Міністерством Юстіції — Д. Маркович (укр. с-ф.); 9) Керуючий Міністерством Шляхів — П. Пилипчук (укр. н-р.); 10) Керуючий Міністерством Освіти — І. Огієнко (укр. с-ф, ; 11) Керуючий Міністерством Культів — І. Липа (укр. с-с.); 12) Керуючий Міністерством Народн. Здоровля — О. Корчак-Чепурківський (укр. с-ф.); 13) Керуючий Міністерством Морських Справ — М. Білінський (укр. с-с.); 14) Керуючий Міністерством Єврейських Справ — А. Ревуцький (жид. с-д. партія "Поалей-Ціон"); 15) Керуючий Управлінням Преси й Інформацій — Др. О. Назарук (галиц. рад.); 16) Державний Контрольор — Д. Симонів (укр. с-с.); 17) Державний Секретарь — М. Корчинський (укр. с-ф.).

Через то, що Д-р. Ст. Федак захоплений був поляками у Львові й попав у полон, на його місце призначено Міністром Фінансів М. Кривецького (укр. с-ф.). Міністерство Праці було скасовано.

31 Цю настійність і "свободолюбність" для ґермансько-гетьманських чорносотенців і монархістів французських "шляхетних" республіканців ставилось народньою чуткою в залежність від великої цифри мілліонів рублів, витрачених на визволення арештованих її міністрів руською буржуазією. Ця чутка має підставу в тому факті, що самою Директорією було видано жінці ґен. Матвієва п’ять мілліонів карбованців для полк. Фрейденберґа, від імени якого вона приїжжала до Київа. Ці п’ять мілліонів були хабарем цим "лицарям права й культури" за їхню згоду продати нам трохи зброї.

32 Призвища їх такі: бувші міністри гетьманського Уряду: Рейнбот, Ржепецький, Гербель, Гаврилов. А з ними ще з півтора десятка протофісовців, що особливо одзначились катуванням, грабіжом і убийствами селян, робітників та осіб української національности.

33 Склад його такий був: 1. Голова Ради Народніх Міністрів і Міністр Фінансів — Б. Мартос (укр. с-д.); 2) Заступник Голови Ради Народніх Міністрів і Міністр Юстиції — А. Лівицький (укр. с-д.); 3) Міністр Внутрішніх Справ — І. Мазепа (укр. с-д.); 4) Міністр Земельних Справ — М. Ковалевський (укр. с-р.); 5) В. о. Військового Міністра — Г. Сиротенко (укр. с-д.). Склад цього кабінету поповнився постепенно такими членами: 6) Міністр Закордонних Справ — В. Темницький (гал. укр. с-д.); 7) Міністр Народньої Освіти — А. Крушельницький (гал. радик.); 8) Міністр Шляхів — М. Шадлун (укр. с-д.); 9) Міністр Народнього Господарства — А. Шрамченко (укр. с-р.); 10) Міністр Праці — О. Безпалко (гал. укр. с-д.); 11) Керуючий Управлінням Преси й Інформацій та В. о. Державного Секретаря — І. Лизанівський (укр. с-р.); 12) Керуючий Міністерством Пошт і Телеґрафів — І. Паливода (укр, с-р.); 13) Керуючий Міністерством Народнього Здоровля — М. Білоус (укр. с-д.); 14) Керуючий Державним Контролем — В. Кабачків; 15) Керуючий Міністерством Культів — М. Мирович; 16) Керуючий Міністерством Єврейських Справ — П. Красний (євр. с-д. "Поалей Ціон").

З прибуттям пізніше до Отаманщини з того боку фронту Одрини й Черкаського переведені були в складі кабінету невеликі зміни: Д. Одрина (укр. с-р.) заняв посаду Міністра Народнього Здоровля, а Т. Черкаський (укр. с-р.) місце Міністра Народнього Господарства. З виходом з кабінету А. Крушельницького призначений був до виконування обов’язків Міністра Освіти М. Григоріїв (укр. с-р.).

34 На жаль, я не маю більш докладних матеріалів про роботи цього з’їзду й про детальний хід того засідання, де виносилась така убийча для пятаковського націоналізму постанова).

35 От характерний виривок з одної промови (делеґата Ломова): "Насамперед звернімося до аналізу наших хлібо-торгових відносин з Україною, як певного хлібного центру. Ви побачите, товариші, що Україна являлася тим резервуаром, з якого Великоросія черпала свої хлібні запаси. Ви побачите, що якраз тут у нас скупчувалась найголовніща частина лишків, які ми в той же час викидали на ринки західної Европи, чим підтримували й одержували необхідні машини, яких нам головним чином бракувало. От коли ви візьмете, наприклад, райони, — три райони, — що одпадають від нас, — це райони задніпровський, південно-степовий і дніпровсько-донський, ви побачите, що по трьох районах, що відпадають, ми мали біля 55% врожаю пшениці, біля 28% жита, біля 20% вівса, й біля 26% ячміню, себ-то ви бачите, що на ці райони припадає дуже значна частина тих наших запасів хліба, які мала до розпорядження Росія щорічно. Крім того ви побачите, що саме на цю область припадали найважніщі, найвигідніщі в економичному сенсі для Росії хліба, а саме пшениця й ячмінь. Ці хліба, крім того, суть експортні хліба, себ-то такі, які переважно вивозились Росією. Експорт ячміню головним чином ішов якраз з цього району.