— Може, нехай Михайлик мене ззаду потрахає, і ми будемо всі утрьох ніби трахатись, і тобі може це передасться через мене від нього… Ну, давай, Петрусю!..

Вона вже тримала другою рукою Михайлика за твердий і набряклий від напруження член, і тепер потягла його просто за кінець на себе ззаду, і він став на коліна і застромив їй стрижня у піхву, і почав її трахати, і його яйця торкалися Петрових яєць, бо воналежала на Петрові, піднісши трішки зад вгору, і підмахуючись несамохіть Михайликовим рухам, водночас вона тримала Петрів м’який стрижень в руці і масувала ним собі клітор і торкалася ним Михайликового кінця, який трахав її міцно і вперто, і ось вона застогнала, і застогнав Михайлик, і раптом Петро відчув якийсь давно забутий приплив сексуального відчуття і в своєму кінцеві, якого зараз конвульсивно стискала рука Катерини, мало не впихаючи його туди, де вже пульсував Михайликів стрижень, і Петро смикііувся і теж застогнав у якомусь латентному, але вже відчутно сексуальному задоволенні, хоч його орган так і лишався непорушним, але з голівки його витріснилось трішки якоїсь рідини.

I це було вперше майже за рік його життя з Катериною, і він відчув полегшення і надію, що, може, колись таки воно мине, і вони розчепилися, і Катерина поцілувала його у вуста, і він відповів їй жагучим, як давно не було такого, поцілунком, і тоді вона поцілувала Михайлика, який впився в неї спраглими до любові вустами, і врешті всі почали засинати, і Катерина сказала:

— Це неможливо, як я вас обох люблю! Я зараз справді щаслива! Дай нам Боже усім цього щастя завжди! Ви мої кохані — два, як один.

Вони трахались так тепер регулярно, винаходячи різні пози, але завжди так, щоби Петро був також задіяний в своєму напівпасивному стані, і він потроху теж звик і до Михайликового тіла, і до його сильного стрижня, і до стогонів і криків Катерини і Михайлика, і до своїх далеких, але все ж таки дуже приємних відчуттів, які народжувалися в процесі їхнього дивовижного троєтрахання.

У Петра під час їхнього химерного трахання витріскувалось чимдалі більше чогось схожого на розбавлену сперму, і при цьому збільшувалось у нього те приємне відчуття щораз більше. Бо якийсь катарсис в організмі в нього таки ставався під час цього химерного трахання, і хоч інколи бувало і сухо на кінці, попри певний психологічний і фізичний кайф, чимдалі частіше з’являлась на кінці в нього по закінченню спільного акту ота рідина, і це повнило Петра сподіваннями і бажанням знову трахатися саме отак от по-дивацькому утрьох.

Він почував, не думаючи, а часами й усвідомлював безглуздість ситуації, в яку потрапив, але вона була краща, ніж нічого, і він вже звик до неї, і виправдовував її сам собі, і все було чики-чики. I так минув рік.

I от знову настала весна.

Михайло з Петром верталися з базару, смикнули там по чарці, накупили їжі, бо вчора була получка, і вони прийшли під хату, і співали під дверима, обійнявшись:

На тім боці при потоці
Їбалися зайці
I зробили Катерині
Мадьяра в куфайці.

Катерино, відчини-но,
Катерино, встань-но,
Дай нам їсти, дай мам пити,
Як то буде файно!

Катерина відчинила,
Катерина встала,
Дала їсти, дала пити
Ще й поцілувала…

Я — Михайло, ти — Михайло, Оба й ми Михайли, Полягаймо при дорозі, Наче поздихаймо…

Петро на фронті заприятелював з галичанами і навчився від них багато західняцьких пісень

Катерино, відчини-но…

Вона виходила усміхнена, і цілувала їх обох в щоки на вулиці і в губи, коли за ними зачинялися двері, обох по черзі міцно і гаряче.

I вони всі були щасливі.

Всі утрьох зустріли весну в хорошому настрої і стані, ніби не прокидаючись від перманентного сп’яніння, яке вже стало часткою їхнього життя. Отакий собі майже наркотичний кайф нонстоп гнав їх увечері в ліжко, і це ставалося перед сном майже щодня, а при цьому Катерина інколи трахалася ще з Михайликом і окремо, і так вони жили і, здавалося, горя нс знали.

Минув рік після перемоги, життя почало чимдалі стрімкіше рватися вперед, сказати б нормалізуватися — важко, але поверталися з війни чоловіки, запращовала чимдалі більш відновлювана промисловість, в містечку появились нові люди, а Катерину вибрали у профком, як активну і енергійну робітницю, і вона тепер вже на заводі почувала себе невеликим, але начальником, і взялася до цього пильно і з запалом, і все в неї ладилось.

А поза тим вони жили собі утрьох своїм приватним життям, як і раніше. Михайло, здавалося, тепер подружився з Петром всерйоз.

Спільна робота, спільний злочин чи спільне ліжко, будь-який спільний чин робить людей спільниками. Вони тоді чимось поєднані, щось таке, в чому вони рівні і найближчі, їх у великій мірі розкриває одне одному.

Спільна таємниця зближує і зовсім сторонніх людей, а тут попри всю дивність ситуації і різницю у віці була не тільки сувора таємниця, а ще й поділений натроє гріх, про який нікому не можна було розповісти, просто нікому.