Вона з виглядом зацькованого звірка, з широкими від жаху очима, забилась по хаті, шукаючи виходу. Але в ту ж мить Прохіра з Маріорою вхопили її за руки і придержали її на місці. Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати. Маріцца, згорнувши руки під хвартухом, з загадковим усміхом дивилась на ту сцену.
— Валєв!..— не своїм голосом верещала Параскіца, вириваючись з міцних рук.— Пустіть мене, тіточко. Ой, нудно мені, ой, смерть моя!
— Тихо будь, не бійсь,— заспокоювала її «тіточка» і тягла до ліжка.
Тут Параскіца не стямилася, як всі спідниці її опинились на голові в неї, а сильні руки повалили її на ліжко. Параскіца хрипіла та борсалась, мов звір у пастці, під важким тілом глухої Маріори, і лиш інколи, як виск недорізаного поросяти, вибивався з-під спідниць розпачливий протест Параскіци.
Прохіра подала знак рукою, і Йон кинувся одсувати сінешні двері, до яких нетерпляче вже добувались. Ціла хвиля народу разом кинулась до сіней, але Йон енергічно спротивився: він буде пускати лиш по одному, по двоє.
Нетерпелива юрма гвалтувалась: всім хотілось зараз побачити хвіст у відьми, особливо репетували ті, чиї корови стали офірою відьми. Галчан поривався першим ввійти в хату, але молодиці не пускали його, бо він мужчина і йому не слід дивитись на дівочий сором. Се доводило Йоча до лютості, ображало, як автора ідей, і він з піною в роті, лаючись та розштовхуючи всіх, перся до дверей.
Йон пускав лиш жінок, по дві, по три за раз. Вони наближались до ліжка, мацали й оглядали видиму половину Параскіци, пильно і сумлінно, мов корову на ярмарку, і, розчаровані, уступали місце другому горточку, що вже надходив з сіней. Параскіца вже не борсалась, не кричала. Вона запевнилася, що її не топитимуть й не пряжитимуть на вогні. Вона зрозуміла, чого від неї хотять, і лежала мовчки, спокійно. А люди йшли одні за другими, мов на прощу, і оглядали її, і доторкались до неї. Параскіца їх не бачила, але по голосі або по грубому пальці, що чула на свому тілі, догадувалася, хто приходив до неї з візитом. От тітка Аніта, що живе коло цвинтаря, а оце баба Домніка, мати Йордоки, найкращого хлопця на селі. Параскіці було душно, їй трудно було дихати в хвилі спідниць, що збились на її голові, але вона не зважувалась вже змагатися, бо добре знала, що дужі руки обох жінок осадять її знов на місце. Тож вона, зігнута вдвоє, в незвичайно незручній позі, тихо лежала і з резигнацією 16 приймала гостей, що одні за другими одвідували її, мов на іменини.
Тим часом надворі зчинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права і поривався до хати. Зважаючи на його завзятість, Йон мусив порадитись у найповажніших жінок, які по недовгій розвазі поклали допустити з мужчин тільки Йоча, маючи на увазі не останню роль, яку він грав в нинішньому важному випадкові.
Йоча впустили.
Червоний і схвильований, він підійшов до ліжка, а його масні очі так і забігали від купи спідниць аж до гарних панчіх Параскіци. Він постояв кілька хвилин над Параскіцею з видимим розчаруванням, ляпнув її злегенька долонею і авторитетно промовив:
— Ні, не відьма!..
В той мент Прохіра й Маріора пустили Параскіцу. Вона поспішно випутала голову із спідниць, і хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях і якийсь солодкий спокій розлився по всій її істоті: вона тепер напевне знала, як і всі люди, що вона не відьма.
30 червня 1898, Чернігів
___________
1 М а т у ш а (молд.; літерат.: мэтушэ) — тітка.— Ред.
2 Л а д р а к у!.. (Молд.) — До чорта!..— Ред.
3 О с у т д р а к у! (Молд.; літерат.: О сутэ драку!)—Сто чортів! — Ред.
4 Д р о б и н а — домашня птиця.— Ред.
5 М а л а й (молд.; літерат.: мэлай) — кукурудзяний хліб.— Ред.
6 О р л и к е в (молд.) — красень.— Ред.
7 К л а к (молд.; літерат.: клака) — своєрідні вечорниці.— Ред.
8 М а г а з а н і ї (молд.; літерат.: махалажии) — односельчани, співмешканці кутка, околиці, району села.— Ред.
9 Ш е д з б і н е ш а р! (Молд.; літерат.: Шезь бинишор!) —Сиди хорошенько! — Ред.
10 С т р и г о й к а (молд.; літерат.: стригоайкэ) — відьма.— Ред.
11 П л а ч и н д и (молд.; літерат.: плэчинтэ) — пироги з гарбузом, спечені за спеціальним рецептом.— Ред.
12 М а г а л а (молд.; літерат.: махала) — куток, околиця, район села.— Ред.
13 Д р о з к у (молд.) — диявол.— Ред.
14 «Т а т и а п о с т р у, к а р е є ш а ш і є р ш і л а п о м и н д…», (молд.; літерат.: «Татэл ностру, каре е ын чер ши ле пэмынт…») — «Отче наш, який є на небі й на землі…» — Ред.
15 М а г а л а ж і ї (молд.; літерат.: махалажии) — односельчани, співмешканці кутка, околиці, району села.— Ред.
16 Р е з и г н а ц і я (застар.) — покора, відступ.— Ред.