Приєднавшись до електронної пам’яті корабля, Софі дізналася все про карнавал. Сміховинність цього явища вразила її. Отже, причина не в самій ідеї карнавалу… Чому ж поведінка Допоміжного екіпажу змінилася на гірше? Чого тепер можна від них чекати? Певний час автоматика працюватиме й без їхнього нагляду, але ж не безконечно. Контроль, профілактика, ремонт — усе це мусить відбуватися за чітким графіком, інакше «Кентаврові» загрожуватиме небезпека.
«Кентавр» — планета, — міркувала Софі. — Та Уїлфул не бере до уваги того, що це небесне тіло штучне. Спроектоване й виготовлене Людьми Землі».
Земля… Софі часто милується панорамою, знятою з борту «Кентавра», коли ще його монтували в космосі. Дивовижна планета! Білі сувої хмар, сліпучі свічада океанів, зелені материки… Рідкісний витвір природи! І Земля послала в політ «Кентавр» до найближчої планетної системи, хоч життя людини не вистачить, щоб дістатися до неї. Тому й летять вони в камерах… І хто б міг передбачити те, що сталося? Навіть Великий Мозок неспроможний на такий прогноз.
Великий Мозок— ось із ким треба порадитись!
Софі одразу почала готувати перфострічку для аналізу ситуації. Сіла біля приймального пристрою, і пальці її швидко забігали по клавішах. Символами двійкової системи передавала все, що стосується Допоміжного екіпажу: кількість, вік, інтелектуальний індекс, обов’язки, праця, перепочинок і т.д. Але, мабуть, характеристик цих було замало, щоб визначити лінію колективної поведінки, бо відповідь Великого Мозку не порадувала Софі. «Функціональні зміни якісних величин характеризуються великим значенням елементу невизначеності. Точне передбачення майбутнього стану ансамблю виключається. Тенденція до порушення рівноваги. Треба скоротити екіпаж».
Скоротити екіпаж, тобто частину його, і, певне, досить значну, викреслити з життя — хіба це в компетенції Софі?
Вистукала на клавішах:
— Порада твоя, може, й розумна, але нездійсненна.
— Чому? — відповів Великий Мозок. — Це не перевищує твоїх можливостей.
— Можливостей — так. А права перевищує. Таку операцію може провести лише Головний екіпаж. Прошу дати інший варіант.
Великий Мозок одразу ж видав стрічку з лаконічним текстом:
— Шахова гра.
Софі підвелася й пройшла до свого крісла біля пульта керування. Замислилась. Гра в шахи — невже в цьому вихід? А чи це не заміна однієї аномалії іншою? Хоча… На Землі шахи вважають невичерпними. Цього заняття вистачить не те що на весь політ «Кентавра», а на час існування Галактики. Що ж, треба спробувати…
Звернулася до всього складу Допоміжного екіпажу на ультракоротких хвилях:
— Увага! Слухайте Центральну операторську! Оголошую шаховий турнір. Кожен з вас може стати чемпіоном «Кентавра»…
IV
Великий Мозок правильно зміркував: ніякі карнавальні витівки не встоять супроти шахового магнетизму. Хвиля карнавалів почала поступово спадати і нарешті знизилась до нуля. Увесь Допоміжний екіпаж взявся за шахи. А через те, що Софі встановила суворий регламент змагань: на це відводився вільний від роботи час, — то діяльність Допоміжного екіпажу ввійшла в нормальне русло. Відновили роботу обсерваторії, запрацювали радарні станції, численні лабораторії й служби. До електронної пам’яті надійшла нова інформація про активність ядра Галактики.
Але… Минуло п’ятдесят років, а чемпіона «Кентавра» так і не вдалося виявити. Усі мали однакову кількість очок! А ще через п’ятдесят років наполегливих, але безплідних змагань Уїлфул сказав Софії:
— Шахи зайшли в глухий кут, вичерпались, померли нічийною смертю.
Півочкові результати кожної зустрічі протягом століття стривожили Софі. А торжествуючий тон, яким Уїлфул говорив до неї з екрана, ще більш посилював її побоювання.
— Але ж Великий Мозок твердить: шахи невичерпні!
— Певне, він має інформацію тисячолітньої давності. Там, на Землі, може, й невичерпні… були. А ми довели турнірною практикою. Ти ж не можеш заперечувати очевидних фактів?
Софі помовчала, міркуючи над відповіддю. Факти, звичайно, відкидати не можна, але… спочатку треба впевнитись, що це справді факти.
— Можливо, ти маєш рацію, Уїлфуле, але я хочу перевірити. Я включаюсь у турнір.
— Безнадійний захід. Краще вступай до нашого нового товариства «Друзі археології».
— Хочете вивчати стародавню земну науку?
— Ми вже її засвоїли. Тепер на черзі практичне застосування.
Софі аж пересмикнуло: що вони надумали? А Уїлфул спокійно продовжував:
— Плануємо розкопки в себе на «Кентаврі». Це ж дуже цікаво! Спроектуємо роботів спеціального призначення…
— Це також порушення Розпорядку. Наш обов’язок…
— Уперта, незгідлива Софі, — лагідно перебив її Уїлфул, — ти знову за своє.
— Бо для мене обов’язок — над усе. Це — аналог повноти нашого життя.
— А ми хочемо вибратись із вакууму нудоти, одноманітності.
— Але я таки хочу зіграти. І доведу вам…
— Побачимо.
Уїлфул знизав могутніми плечима, і навіть голова його блищала, як здалося Софі, іронічним полиском. Він не знав, що Старша операторка хоче виграти час, і тільки час. А вона не знала, що намірилась перестрибнути прірву двома стрибками.