Хай прокляті будуть владики, архімандрити й ігумени, котрі монастирі привели в запустіння і починили собі із святих місць фільварки, а самі зі слугами та приятелями у них перебувають тільки тілесно і по-скотському; на святих місцях лежачи, гроші збирають, із тих прибутків, що подані для Христових богомольців, дівкам своїм віна готують, синів одягають, жінок прикрашають, слуг множать, барвисті одежі справляють, приятелів збагачують, карети купують, заводять ситих і стрійно одягнених візників,— заживають розкіш поганську! А в монастирі не побачиш молитовних рік та потоків, які безнастанно течуть до небесного кола від іночого чину за церковним законом, і замість всеношної, пісні та молитви й духовного торжества пси виють, гавкають і радіють. Де нині можеш побачити й почути в Лядській землі в церкві правило за уставом святих, тобто вечірню, повечірницю, опівночницю, завтредню, першу годину, третю годину, шосту годину, дев’яту годину (тут визначено години церковної служби на всеношну), денне і нічне книжне повчання закону? Чи не перетворилось усе в поганське безвір’я, а слід християнського життя зник і загинув? Безбожні владики, замість правила і книжного читання, замість денного й нічного поучения в господні закони, вправляються (і погубляють цілий свій вік) над статутами й у брехні, а замість богослов’я й дотримання справжнього життя навчаються зваб, хитрості людської, неправди, лихослів’я і судового диявольського суєслів’я та догодження.

О земле запустіла й заросла терням безвір’я та безбожності! О образ божий, за його подобою створений, як погребаєш себе від слави нетлінного та вічного життя небесного в цьому житті швидкоплинному! О чоловіче окаянний, як, честі своєї позбувшись, волів ти приєднатись І пристосуватись до незмисленності безсловесного скоту? О так званий християнине, як ти осмородив таким світолюбством помазання хрещення в божество божеством духу! О сину віри в небесного бога, як ти міг перейменуватися через плоди діл своїх диявольським сином! О царське свячення, язику святий, людей оновлення, як перетворився ти в поганське та єретичне безвір’я! До тебе, земле Лядська, з плачем голосом Ісаїним мовлю: "Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же — розбійники! Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене" ⁵⁷. Який є образ лядського священства? Священики-бо твої змішують істинне слово і боже з неправдою, з підхлібством, уласкавленням, лицемір’ям, улесливістю і пригодженням людині, розпускаючи вино істини водою лицемірства й улесливості, з улагодженням слуху, а не з бодінням та вбиванням гріха котрий криється в серці, через викриття істиною. Князі твої божому закону не покоряються, обітниці даючи татям [тать = злодій], люблячи мзду, гонячись за хабарями. сиротам не сприяючи і на суд удовиць не зважаючи! Чи не про таке говорить владика господь Саваоф: "О горе сильним і начальним у Лядській землі! Не припиниться-бо ярість моя на супротивність їхню і суд на лукавства їхні! Я спротив свій над ними учиню, і наведу руку мою на них, і розпалю бідами та випробуванням у чистоту. А тих, хто покаятися не хоче і від тих лихих звичаїв відійти, я до решти погублю і пам’ять імені їхнього навіки знищу і відніму всіх беззаконних від тебе, і всіх гордих смирю. І буде їхня міць, як згрібна солома, і діла їхні, як вогненні іскри. І спаляться беззаконники та грішники вкупі, і не пригаситься той вогонь".

О країно грішна, люди лютії, повні гріхів, плем’я лихеє, синове беззаконнії! Залишили господа і розгнівили святий Ізраїль, поверніться назад! Чому далі вражаєтесь, прикладаючи беззаконня до беззаконня? Від голови і до ніг острупіли ви! Від начальних, від священиків і до простих онечистилися ви! Засмерділи ви од гною світолюбства! Образ божий огноїли ви! Немає цілого місця від гріховної недуги — все струп, все рана, все пухлина, все гнилизна, все вогонь пекельний, все хворість, все гріх, все неправда, все лукавство, все хитрість, все ошуканство, все підступ, все лжа, все мана, все тінь, все пара, все дим, все суєта, все марнота, все привиддя — а сущого нічого нема! Ніде плястра прикласти, щоб зцілити якусь частину. Все смертоносний гріх, усе смердить пеклом, адом і вічною геєною!

Покайтеся отож, бога ради, покайтеся, доки на покаяння маєте ще час: після смерті того учинити не зможете. Чому такі нечутливі стали, одебеліли й окам’яніли серцем та помислом? Хіба не вірите, що помрете? Хоч краде вам диявол ту пам’ять і осліплює вас світолюбством, а ви прийдіте з пам’яттю тих, що народили вас і предків ваших! Де поділися і в який бік відійшли? Чи не померли? Хіба і вам не належить відійти туди і так само померти? А коли і ви мусите, хоч і не хочете, так само, як і батьки ваші, померти, готуйтеся ж до того, щоб відійти в майбутній вік! Готуйте діла, готуйте чисте життя, готуйте догодження богу! Отож, коли звелить вам владика відійти від цього життя, майте все те готове з собою. Хай буде той скарб при вас на смертній постелі, щоб побачили ви те своє зібране, коли душа розлучитися захоче із окаянним тяжарем тіла, й утіштеся! Нехай буде той ваш скарб вам послом до надр Авраамових! Хай готує спокій і місце відпочинку, місце прохолодне, місце тихе, місце затишне, звідки відійде всяка болість, печаль і зітхання і де освітить вас світло троїчного божества; де життя безконечне, радість невимовна, веселощі неосяжні; де лики святих, лики патріархів, лики тих, що віддавен богу вгодили, лики пророків, лики апостолів, лики мучеників, преподобних, праведних, тих, що сяяли в пості, молитві і подвигу; де пустельне виховання, чесне годування й оживотворіння дійством та благодаттю святого духа; будьте їхніми наслідувальниками в подвизі, наслідниками долі й жеребу їхнього — дістати це сподоби вас, Христе-царю, якому приноситься від усього живого честь і поклоніння з отцем і святим духом нині, завжди і вовіки віків. Амінь.