Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
      Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, —
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
      А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
      Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти —
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.