Була весна весела, щедра, мила,
       Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
       За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
       Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
       А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,
       Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
       Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене
       Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
       Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
       Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
       І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
       Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
       Як та була, що за вікном цвіла.

1894 року.