Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі!..
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли!
     Порадь, мати, що діяти,
     Ой чи жити, чи вмирати?
     Порадь, моя мати!
Розпукає серце,
Каменіють груди.
Скажи, моя нене,
Що зо мною буде.
     Кажуть люди: "В світі чари;
     В світі люди, не татари —
     Не будеш без пари!"
Ой світе мій, світе!
Лушпина оріха!
Де твої розкоші
Та де твоя втіха?
     Нудно в тобі, як в неволі,
     Тілько мука, тілько болі,
     Ні волі, ні долі!
І ви, мої люди,
Люди — не татари,
Чи хоч раз ви руку
Сироті подали?
     Кому горе — горе й буде,
     Другим жалю не прибуде,
     Люди ж мої, люди!
Наоколо глянеш —
Та й каменем станеш,
А на себе глянеш, —
Як билина, в’янеш.
     Лист за листом опадає,
     Рік за роком упливає,
     Назад не вертає!
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі,
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли.
     Порадь, мати, що діяти:
     Ой чи жити, чи вмирати?
     Порадь, моя мати!