УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН «Не згадаю гадки…» Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли!      Порадь, мати, що діяти,      Ой чи жити, чи вмирати?      Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде.      Кажуть люди: "В світі чари;      В світі люди, не татари —      Не будеш без пари!" Ой світе мій, світе! Лушпина оріха! Де твої розкоші Та де твоя втіха?      Нудно в тобі, як в неволі,      Тілько мука, тілько болі,      Ні волі, ні долі! І ви, мої люди, Люди — не татари, Чи хоч раз ви руку Сироті подали?      Кому горе — горе й буде,      Другим жалю не прибуде,      Люди ж мої, люди! Наоколо глянеш — Та й каменем станеш, А на себе глянеш, — Як билина, в’янеш.      Лист за листом опадає,      Рік за роком упливає,      Назад не вертає! Не згадаю гадки, Не змислю я мислі, Як чорнії хмари, Чорні думи звисли.      Порадь, мати, що діяти:      Ой чи жити, чи вмирати?      Порадь, моя мати! Постійна адреса: http://ukrlit.org/rudanskyi_stepan_vasyliovych/ne_zghadaiu_hadky