Про УКРЛІТ.ORG

Заборонені ігри

C. 19

Покальчук Юрій Володимирович

Твори Покальчука
Скачати текст твору: txt (272 КБ) pdf (220 КБ)

Calibri

-A A A+

Після страждань людина оновляється. Я вірю своєму синові і жінці, яку він любить.

Ти знаєш, що він її дуже любить і зараз… Він тобі це казав. Так отож.

Любов велика і сильна таки перемагає зло…

…в першу ніч я думав збожеволію від щастя і шалу… в мене виривалося стільки всього що я й сам про себе не знав і не відав з мене йшов струм і блискавки… я бачив велике світло великий вогняний шар кулю яка світилася в мене перед очима і в ній були ми обоє поєднані в неймовірному сплетінні тіл… вона казала ти шалений диявол ти нащо робиш… я викручував її в усі боки я перевертав її з усіх сторін я залазив на не їверхи просто над її ротом встромляв їй стрижня в pom… і вона піддавалася усьому моєму божевіллю і я кінчав їй в pom npocmo трахаючи її в pom i мені було дико легко і божевільно страшно… це був не я той хто робив це він був десь поза мною це була інша людина в мені я не знав цього так ніколи не думав але шалена фантазія виривала мене з дійсності я шукав ще чогось я одразу прагнув усе мати все на світі все мати з нею me що вона ніколи не мала з ним ніколи з ніким іншим… я хотів володіти нею так як ніхто досі… я хотів переконатися що сприйме всі мої божевільні настрої і пошуки… і вона радо йшла назустріч всьому чого я тільки не прагнув і сама була щаслива в цьому шалі… і це була та ніч про яку я пам’ятатиму до смерті…

 

— Я свідома того, що я — злочинниця, і з погляду законів і звичаїв нашого суспільства я скоїла злочин, закохавшись у підлітка, який став батьком моїх дітей.

Мені про вас розповіла його мама, вона приїжджала недавно до мене на побачення.

Я не буду перед вами виправдовуватись. Світові неможливо пояснити, що зі мною сталося і як воно сталося. якщо хтось хоче це зрозуміти, то зрозуміє, а як ні — то не зрозуміє ніколи.

Якщо ви людина освічена і певне багато чого читали, то зможете зрозуміти формулу — любов не знає слова «ні» і ще інше — любов часто постає проти логіки, неспроможна піддатися повному аналізові.

Любов — це окрема спеціальна стихія, це матерія, яка існує поза розумом і логікою. Авіценна писав колись, що кохання — це хвороба, бо людина втрачає глузд і живе в стані афекту.

Я вже знаю, що загалом вам це зрозуміло і прийнятно, отож я вам теж розповім про себе.

Насправді мені би дуже хотілося, щоби хтось написав правду.

Але зрозумійте мене — не правду про зовнішній факт нашої драматичної, майже трагічної, історії, а правду ту, яку розумом не обняти, яка є нашою з ним правдою, моєю правдою, його правдою, правдою наших дітей, правдою іншого світу, ніж той, в якому ми живемо, світові правдивого кохання і неземних пристрастей.

He дивуйтесь, що я говорю до вас такими словами і таким тоном. Уявіть собі мене в тюрмі на роботі і вільний мій час — я постійно читаю і дуже багато прочитала про теорії почуттів, про кохання і любов — як дві різних теми, і я шукала сама для себе і для нього правди про себе і про нас. I думаю, я її знайшла.

Тобто я її знала і він знав — але було знання поза артикуляцією в словах, це було знання позасвітнє, те, яке було в наших генетичних кодах, які переплелися зараз в наших дітях, знання, яке потребує висловлення в словах і коли ти знаходиш десь ці слова — ти щасливий, бо ти це знав, це про тебе, але не вмів це висловити, це знаходиться і в художній літературі і в психологічних дослідженнях, в різних книгах по частинці правди, і одного разу ти її маєш.

Я чекаю свого часу, щоб йому розповісти все, що я прочитала і надумала.

I ще одне наперед скажу. Я тут наслухалась різних історій від своїх товаришок по тюрмі і навчилась багато чого.

Можна закохатись в підлітка, як в янгола, бо він гарний, бо він чистий, бо він як пуп’янок, ще багато чого може обіцяти і хочеться вірити, що за світлими очима, за чистим обличчям, за блискучими очима якраз і є те, що висвітлює в обличчі душа.

Але часто це є обман або самообман.

Підліток ще дитина і ще табула раса. Він сам ще не знає, хто він і що він, і може бути дуже жорстокий і зрадливий, і боягуз, і егоїст, і невідомо, що з нього стане, коли він буде дорослий. Може, просто звичайний тупуватий рагуль і міщанин, таке собі звичайне батярувате ніщо. Або алкаш, наркоман, злодій чи ґвалтівник. А той янгол, якого ми собі уявляємо під якимось тиском батьків під страхом і непевністю легко може зрадити, здати, підвести хоч сам цього хотів і прагнув близькості і ніби сповнений був почуттів, і був щасливий, але батьки здебільшого вороги дорослим його друзям, бо ті можуть забрати його увагу, його почуття, і батьки роблять усе, аби розлучити його із старшим об’єктом його бажання, почуття чи пристрасті.

Мені пощастило, він не такий, він справжній, це мій справжній янгол, і те, що я в ньому гукала і у що безумно повірила, виявилось правдою, мені Бог дав це щастя, і тому я вірю, як каже його мама, що це Провидіння, що це Божа воля, і я в ній лише знаряддя, виконання того, що було нам послано зверху, з Неба.

Але ось що я вам розповім про себе.

Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. — Харків: Фоліо, 2005. — 222 с. — С. 3-124.
 
 
вгору