Отже, розходження між ВУСППом і Пролітфронтом хоч і стояли іноді в площині особистих амбіцій, — в основному мали певні соціально-ідеологічні прикорні, резюмуючи, треба одверто й прямо сказати, що П р о л і т ф р о н т   с а м е   т о м у   р о з ф о р м у в а в с я,   щ о   п і с л я   о с т а т о ч н о ї   д и с к р е д и т а ц і ї   ж и т т я м   к о л и ш н і х   п о г л я д і в   й о г о   і д е о л о г і в   н а   ш л я х и   р о з в и т к у   п р о л е т а р с ь к о ї   л і т е р а т у р и,   п о-п е р ш е,   в и я в и л а с я   ц і л к о в и т а   н е с п р о м о ж н і с т ь   ц и х   і д е о л о г і в   н а м і т и т и   д л я   о р г а н і з а ц і ї   н о в і   ш л я х и   й   н о в у   у с т а н о в к у,   а,   п о-д р у г е,   в и я в и л о с я,   щ о   в і д с у т н і с т ь   ц і є ї   у с т а н о в к и   з а в о д и т ь   о р г а н і з а ц і ю   в   т у п и к,   т а к   б и   м о в и т и,   п е р м а н е н т н и х   п о м и л о к. Чому колишні пролітфронтівці поспішили до ВУСППу? А саме тому, що ВУСПП — єдина літературна організація на Україні, я к а   н е   с х и б л ю в а л а   в і д   г е н е р а л ь н о ї   л і н і ї   п р о л е т а р с ь к о ї   л і т е р а т у р и,   в і д   т і є ї   л і н і ї,   щ о   ї ї   с х в а л е н о   в і д   ж и т т я. Висловлюючись ясніш, старі гартованці повертаються до своєї справжньої літературної вітчизни, яку вони покинули в 1924 році, і тому можна з певністю сказати, що розформуванням Пролітфронту і входженням його колишніх членів до ВУСППу — в   о с н о в н о м у завершується консолідація пролетарських літературних сил.

Два слова з приводу рішення секретаріату ВУСППу. З тих чи інших міркувань секретаріат ВУСППу утримався від затвердження членами ВУСППу деяких пролітфронтівців. Як цей акт мусять розцінювати і ті пролітфронтівці, що їх прийнято до ВУСППу, й ті, що їх поки що не затверджено? На мій погляд, ми мусимо це розцінювати як певну й цілком природну настороженість з боку секретаріату, як до тих, що їх прийнято, так і до тих, що їх ще не затверджено. Можливо навіть, що хтось із занадто гарячих, так би мовити, старих вусппівців сьогодні різко й нетактовно буде висвітлювати цю справу. Але й навіть цей «акт» ми мусимо прийняти як ту ж таки природну настороженість. Отже, я закликаю всіх своїх товаришів по Пролітфронту перемогти в собі дрібне самолюбство, коли б воно виникнуло, оголосити війну особистим амбіціям і тим самим показати, як ми вдумливо ставимося до свого входження до Всеукраїнської Спілки Пролетарських Письменників. Я знаю, що колишні пролітфронтівці, які висловили бажання вступити до ВУСППу, висловили його цілком щиро, з розумінням всієї серйозності моменту й не тільки з безповоротним засудженням всього того, що так чи інакше проривалося в роботі Пролітфронту з ухильницьких, не завжди вижитих традицій, але й з цілковитим усвідомленням, що лише вусппівська лінія була і єсть справжньою генеральною лінією пролетарської літератури. Тому й певний я, що за короткий термін поза ВУСППом не залишиться жодного з колишніх пролітфронтівців. Не в інтересах пролетарської літератури за доби розгорнутого соціалістичного наступу відштовхувати від себе творців, які хочуть цю ж таки пролетарську літературу творити.