По довшій павзі ОЛЬГА зробила хід:

— Шах!..

МАТІС захистився…

— Шах!..

МАТІС довго думав, кусав губи… і раз рвучко обернув дошку “білими” до Ольги і впочав встановлювати шахи наново…

А ОЛЬГА тихо вимовила:

— Мат…

ЛЯЙТЕНАНТ і ОРТСКОМЕНДАНТ перезирнулися, знизуючи плечима…

Гра продовжується…

В той час як МАТІС грає з величезним зосередженням, ОЛЬГА грає досить недбало, щось зважуючи та поглядаючи скоса на нього й на інших своїх гостей, іноді скручує головою зовсім не до гри…

МАТІС, зробивши хід, засичав:

— Пардон… Цей хід хибний, беру назад… я ще не походив…

— Будь ласка, гер… (великодушно).

По якомусь часі напруженої гри МАТІС люто шахує:

— Шах!..

ОЛЬГА дивиться “переляканими” очима, робить хід…

— Мат!.. — тріюмфує МАТІС, проголосив це, ніби всадив ніж.

ОЛЬГА:

— Знамените… Ну, от, ми квіти… Я вже думала, що Ви не стратег, а Ви є прекрасний стратег… Як розгромили!..

ОРТСКОМ. нетерпляче:

— Один на один… Гм… До фіналу, до фіналу!..

МАТІС, обернувши дошку, розставляє рішучими рухами шахи, розпалений, презирливий…

ОЛЬГА, щось роздумуючи, а потім намагаючись бути як найгречнішою:

— Може досить?.. Пожартували трохи… Скінчім грати… Ви поставили справу непотрібно в таку небезпечну площину, що…

МАТІС несподівано визвірився, втративши рівновагу від нервування і розставляючи шахи:

— Ні, мила!.. Ви мусите грати!.. Ви кинули виклик, дівчинко… Прошу!..

ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ, хвилюючись:

— Так, так… Просимо… “Просимо”… Ви мусите… (а Ортскомендант прошепотів, торсаючи чуба:) — На карту поставлена честь Німеччини… І це мусить бути вирішено…

ОЛЬГА, озирнувшись навколо й глибоко зідхнувши:

— Гм… (посміхнулась) — Історично, так би мовити, я в дуже невигідному становищі… Ну, що ж…

МАТІС вже люто, брутально:

— Прошу!..

ОЛЬГА:

— Яволь!.. (і міцно стиснувши уста та нахмурившись, розставляє шахи) — Яволь… Отже — я граю чорними…

МАТІС грубо, ядовито:

— Ви обіцяли фор туру…

— Ні… (засміялась) — Я вже не даю… Ви занадто сильний противник… Занадто сильний…

МАТІС, набундючившись:

— Може це Ви берете слова назад?..

ОЛЬГА дивиться на шахівницю мовчки, а потім стріпнувши головою:

— Нум… Ваша ініціятива… Чорні ждуть… Але…

МАТІС робить хід…

ОЛЬГА:

— Але…

МАТІС нетерпляче:

— Що там ще за “але”?…

ОЛЬГА:

— Але, перед тим, як почати вирішальну, я хочу Вам щось сказати…

— Менше говоріть… (буркнув МАТІС).

— Хочу сказати… (дивиться Матісові в очі, значуще:) — що, я глибоко певна, що, не зважаючи на все — Ви є європеєць…

МАТІС, нетерпляче чекаючи, дивиться на дошку і грубо так:

— Я жду!

ОЛЬГА примружила щільно-щільно очі, глянула на зігнуту по бугаячому голову з безмежним презирством і зробила перший хід, мовчки…

Грають.

ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ пильно стежать, хвилюються…

— “Ах… Пощо ви ходите ферзьом!.. Пощо Ви ходите ферзьом!..” (це Ортскомендант).

— Р-раус!! — люто гримнув МАТІС, на всю горлянку. — Я вам тут зараз усім покажу честь Німеччини!!.

ОРТСКОМЕНДАНТ хотів знову щось сказати у відповідь, але МАТІС подивився на нього та як не завищить:

— Я сказав, РАУС!!?. Я не потребую Ваших ідіотських порад!.. Ви забуваєтесь… Чи Я Ваш комендант, чи Ви мною командуєте?!. Можете допомагати он їй… (фиркнув).

ОРТСКОМЕНДАНТ сполотнів. Страшенно образився. Зціпив зуби й так подивився скоса… Але нічого. Одійшов з Ляйтенантом геть. Спостерігають збоку. А МАТІС промурмотів:

— “Ви такіж ідійоти, як… (глипнув на Ольгу і не договорив, вшнипився в дошку понуро, — в великому нервуванні він пустився берега, про все геть забувши. Стиснув щелепи. Пріє… Думає…)

ОЛЬГА шарпнула бровою, стиснула уста… але й тільки, не подала вигляду, що чула; весело робить хід, благаючи:

— Боже… Ви мене замучили, майн лібер Гер…

Збентежена КАТРЯ встала і навшпиньках помалу вийшла…

2

… а на другій половині заломила руки:

— Боже… Це так не скінчиться… Це так не скінчиться… (подалась геть).

По короткім часі навшпиньках увійшла МАТИ… Потім ГРИЦЬ і КАТРЯ… КАТРЯ показала їм у щілину між шафою й заслоною, хитаючи головою та розповідаючи щось пошепки…

МАТИ христиться:

— Навіщо вона з ними зчепилася, будь вони прокляті…

КАТРЯ:

— Він сказав “На карті стоїть честь Німеччини”.. Як він те вимовив!.. Ух… І нащо вона замірилась на ту прокляту честь… Ой, це так не скінчиться… Щось страшне станеться… Матусю…

МАТИ сіла на ослін, важко спустивши руки і схиливши голову. Перехристилась:

— Може ж нічого, може ж вона програє… сама…

КАТРЯ покрутила головою:

— Ні… Ольга не програє… О, ви гляньте тільки на неї!.. Про честь зайшло…

А ГРИЦЬ дивився і був надзвичайно задоволений:

— Ач, як потіє!.. барбос… Ні, брат, це тобі… (сміється захоплено).