Похилі чола,
                        похмурі очі,
розпука гола,
                        мов свердлом, точить.
Тривожний голос
                        шепоче стиха,
та зір навколо
                        шукає лиха.
Тривожні очі:
                        німим що буде?
І серед ночі
                        блукають люди.
Зимою, літом,
                        мороз чи спека —
йде острах світом
                        та небезпека.
Гарячка й туга
                        уста спалила,
і кряче пугач —
                        зла чорна сила.
Стукочуть кузні
                        десь таємниче,
і усміх дружній
                        застиг в обличчі.
Заблисне обрій
                        вогнями зливи,
добі хоробрій
                        час невмолимий.
Зневіри трійло,
                        сліпий недогляд,
та неспокійно
                        у далеч погляд.
І раптом: стукіт,
      тупіт,
                 гул
                        копит.
Далеко
            дудоня.
Стрясеться
                    долоня.
І раптом: глухо.
І до землі в тривозі вухо:
                             земля дрижить.
І чути:
                 з грюкотом гряде далека мить.
Надходять роки,
                  суворі роки.
Незламні кроки
вже на Нову прямують путь,
Нове
              майбутнє
                        молотом
                                   кують.