Запрягти до саней чотири чалі коні
    і в чвал, і в чвал!
Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,
    аж луна відіб’ється
    від скал, від скал.

Тріснути батогом на вітер буйний
    і вдаль, і вдаль!
Наші очі далеччю гартуймо,
    а серце куймо
    на сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,
    мов грім, мов грім.
Повними грудима будемо вітер пити,
    під дахом синього неба
    наш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:
    нема турбот!
І сонцю ми поженемо навпроти,
    бадьорі, радісні,
    в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коні
    і в чвал, і в чвал!
Навпростець переїдемо всі перепони,
    здобудемо
    життя фінал.

Розпускають коні сиві гриви,
    пара з уст, мов дим.
З рвучим вітром буйногривим!
    Бути вічно юним,
    вічно молодим!