УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. АНТОНИЧ БОГДАН-ІГОР Пісня про вічну молодість Запрягти до саней чотири чалі коні     і в чвал, і в чвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,     аж луна відіб’ється     від скал, від скал. Тріснути батогом на вітер буйний     і вдаль, і вдаль! Наші очі далеччю гартуймо,     а серце куймо     на сталь, на сталь. Ударять у срібну рунь золоті копита,     мов грім, мов грім. Повними грудима будемо вітер пити,     під дахом синього неба     наш дім, наш дім. Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:     нема турбот! І сонцю ми поженемо навпроти,     бадьорі, радісні,     в галоп, в галоп. Запрягти до саней чотири чалі коні     і в чвал, і в чвал! Навпростець переїдемо всі перепони,     здобудемо     життя фінал. Розпускають коні сиві гриви,     пара з уст, мов дим. З рвучим вітром буйногривим!     Бути вічно юним,     вічно молодим! Постійна адреса: http://ukrlit.org/antonych_bohdan_ihor_vasyliovych/pisnia_pro_vichnu_molodist