(Генерал
Комісар Республіки
Французська Республіка
Київ
21 грудня 1917/ 3 січня 1918
Ґенерал Табуї, Комісар
Французської Республіки при
Уряді Української Республіки, Пану
ґенеральному Секретареві закордонних
справ Української Республіки.
Пане Ґенеральний Секретаре!
Маю честь прохати вас довести до відома Уряду Української Республіки, що Уряд Французської Республіки призначив мене яко Комісара Французської Республіки при Уряді Української Республіки.
В наслідок цього я прохаю вас повідомити мене, в який день і час я зможу скласти мою урочисту офіціальну візиту голові уряду.
Прошу приняти, пане Ґенеральний Секретаре, запевнення в моїй глибокій пошані.
ТАБУЇ.)
Нарешті, й „оглядини” відбулися 4-1-18 (н. ст.). Урочисто й парадно з’явилися джентельмени до хуторянки й з усіма відповідними процедурами передали офіціальний папер у руки українського Уряду, яким Франція признавала українську державу.
Після того ґенерал Табуї, офіціальний представник посилає папера, в якому ще раз наводить текст ноти свого Уряду. Цей папер такий:
„Le Général
Commissaire de la République
Nr. 11.
République Française
Kiev, le 29/11 Janvier 1918.
Le Général Tabouis, Commissaire
de la République Française
auprès du Gouvernement de la
République Ukrainienne,
à Monsieur le Secrétaire d’Etat
aux Affaires Etrangères du Gouvernement
de la République Ukrainienne.
Le 5/19 décembre, dans une entrevue à laquelle assistaient M. Vinnitchenko, Président du Conseil, et les Secrétaires d’Etat aux Affaires Etrangères, aux Finances, au Ravitaillement, aux Voies et Communications, à la Justice, j’ai eu l’honneur de présenter la demande suivante:
„Monsieur le président du Conseil,
„Désirant confirmer ses intentions amicales envers la République de l’Ukraine, le gouvernement de la République française m’a fait savoir par télégraphe (le seul moyen de communication existant actuellement) qu’il me nommait représentant de la République Française auprès du gouvernement de la R?publique de l’Ukraine.
„Voici bientôt un an que je me trouve sur le territoire de l’Ukraine. Pendant ce temps, j’ai eu l’occasion d’étudier l’histoire de l’ancienne Ukraine, j’ai suivi avec attention le développement de son mouvement national еt j’ai pu constater les efforts accomplis par la République de l’Ukraine dans le but de créer et d’établir les forces morales et physiques nécessaires à l’organisation d’un Etat. Tout cela, je l’ai suivi avec un intérêt toujours croissant et je suis heureux et fier, Monsieur le président, de voir qu’aujourd’hui cet intérêt n’est pas seulement personnel, car en me nommant son représentant, le gouvernement de la République française approuve ma manière d’agir et m’autorise à poursuivre officiellement les excellentes relations qui se sont déjà établies entre nous. Je vous apporte l’assurance formelle que la France, qui est la première à faire ce geste décisif, soutiendra de toutes ses forces morales et matérielles la République de l’Ukraine dans les efforts qu’elle accomplira pour continuer à marcher dans la voie que se sont tracée les Alliés et qu’ils poursuivront sans hésitation à l’avenir en pleine connaissance de leurs droits et de leurs devoirs, devant la démocratie du monde entier et de l’humanité.
„Personnellement, je me consacrerai à cette tâche avec toute l’énergie d’un soldat et avec le coeur d’un Français”.
Depuis cette date, la France est entrée en relations officielles avec l’Ukraine.
Vu la marche rapide des événements et pour éviter toute perte de temps, j’ai l’honneur de vous prier de bien vouloir me faire tenir cette réponse aussitôt que possible.
TABOUIS”.
(Генерал Комісар Республіки
№ 11
Французська Республіка
Київ 29/11 січня 1918
Ґенерал Табуї, Комісар
Французської Республіки панові
Ґенеральному Секретареві закордонних
справ Уряду Української Республіки.
5/19 грудня, підчас побачення, в якому брали участь п. Винниченко, презідент Ради й Ґенеральні Секретарі по справах закордонних, фінансових, продовольчих, шляхів і сполучення і юстіції, я мав честь представити слідуючу заяву:
„Пане Презіденте.
„Бажаючи затвердити свої дружі наміри що до Української Республіки, Уряд Французської Республіки повідомив мене телеґрафично (єдиний засіб сполучення, котрий тепер істнує), що він призначає мене представником Французської Республіки при Уряді Української Республіки.
„Вже скоро рік, як я нахожуся на теріторії України. За цей час я мав нагоду простудіювати історію старої України, я з увагою слідкував за розвитком її національного руху й я міг сконстатувати усилля, виявлені Українською Республікою в цілях утворення й затвердження моральних і фізичних сил, необхідних для орґанізації Держави. За всім цим я слідкував з цікавостю, яка щораз збільшувалась і я є щасливий та гордий, пане президенте, бачити, що сьогодня цей інтерес не є тільки персональний, бо, призначаючи мене представником, Уряд Французської Республіки ухвалює мої заходи й уповноважує мене продовжувати офіціально ті прекрасні відносини, котрі вже утворилися поміж нами. Я приношу вам офіціальне запевнення в тім, що Франція, котра перша робить цей рішучий крок, підтримуватиме всіма своїми силами Українську Республіку в тих усиллях, яких вона вживе, щоб продовжувати свій хід по шляху, який накреслили собі союзники й по котрому вони йтимуть і надалі без вагань у повній свідомости своїх прав і обов’язків відносно демократії цілого світу й людськости.
„Особисто я віддамся цьому завданню з усією енерґією салдата й з серцем француза.
Рахуючи від сьогодня Франція увійшла в офіціальні відносини з Україною.
З огляду на швидкий хід подій і для того, щоб не губити часу, маю честь прохати вас дати мені відповідь на це яко мога швидче.
ТАБУЇ.)