І козаки на світі всі вельми ся труждают,
поневаж перси свої на войнах виставляют,
Боронячи отчизни і добра христіян,
жеби не преодолів нечестивий басурман.
І не токмо що перси они ставят у войні,
але іниє кладут і голови у войні.
Зачим спаси їх, Боже, за тую одвагу,
а грішит Богу, хто даєт козакам зневагу.
Простий человік завше в дому пробуваєт,
а козак, шедши в войско, ввесь дом свой оставляєт.
А ідучи, чи вернет додому, і сам не знаєт,
тілько сам Бог їх нехай од смертей сохраняєт.
Зачим не тілько, ховай Боже, нагану давать
козакам, але треба їх як святих шановать.
Бо на войнах в потребах кров свою проливают
і за православную віру душі полагают.
І даруй, Боже, таким небесниє корони,
що чинят землі нашой од врагов оборони.

кін. XVII-поч. XVIII