Наш день — як маків цвіт,
Що сок його — отрута…
Кувались наші пута
Не дні, а тисячу літ.

Наш день — як маків цвіт.
Отрута в ньому й сім’я…
Вбивали нам у тім’я
Ті цвяшки вже з давніх літ.

Наш день — мов маків цвіт,
Того-то ми мов сонні,
Мов сонні-непритомні,
Мов п’яні тисячу літ.

Наш день — як маків цвіт,
Неначе сонне зілля…
По жилах божевілля
Буяло вже стільки літ.

А зараз він такий,
Як мрія злотокоса,
Як пісня стоголоса,
Як промінь сонця золотий.

1919