Третє, не утяжувати слуху кволих довгим читанням, але всмак тридцять чи більше листків прочитати та й кінчати; і, закладку заклавши, просити на другий ранок слухачів на такий самий бенкет і духовну честь і так ранок за ранком проходити, допоки не здійсниться бенкет книжного читання; треба вмолити зібрання, щоб, почавши, закінчили слухання здорових і тверезих думок, а що візьмуть із того, гадаю, через випробування пізнають, коли добре вислухають.
Тобі ж, читачу, за трудолюбство буде від владики Христа в сто крат більша мзда, аніж твій труд. І тобі, священиче, за те, що зібрав собор, так само подасться друга мзда. Коли ж ти захочеш і першу мзду дістати, сам од себе потрудитися, тобто прочитати і братгю зібрати,— не осудимо тебе за таке талантоподібне надбання. Господь посприяє дати й поможе. Амінь.
Хай це чиниться скрізь по братських соборах так само, куди тільки це писання дійде, і хай пізнають християни, що воно таке — наша проста східних віра, а що хитре безвір’я інших, відщепенців.
ДО ТОГО, ХТО ЧИТАТИМЕ ЦЕ ПИСАННЯ НА САМОТІ
Найперше тебе остерігаю, любий читальнику, від тієї зваби, щоб не шукав тут хитростей сплетеномовних складів еллінської науки, але слід єства правди, в ній-бо заховано вічне життя — відчуй це, щоб пізнати. Не минай скорогонцем, як пусте вітряне коло, очима пробігаючи наперед написаного з місця на місце, але зупиняйся судом мисельним на ступенях, де мовиться про неправду й істину, а, побачивши, як істина брехнею топчеться від погибельних синів, жалуй, проплач і богові помолися, щоб дав він повернутися на спасенну путь усім заблуканим і прийти до істинного розуму.
А про себе я й сам свідчення вам даю, що граматичного дроб’язку я не вивчав, риторичних іграшок не бачив, нічого філософського високозаносного не чув. Мій-бо вчитель — простак, але від усіх мудріший, котрий і безкнижних людей упремудряє; мій учитель — простак, котрий риболовців на людиноловців обертає 7; мій учитель той, хто простотою висміює філософію; мій учитель той, котрий смиренням гордість потлумляє. Отож, коли хочеш потрапити на путь спасенну, послухай, а коли хочеш небесне царство віднайти, сильно надійся. А коли тебе дух марнославства латинської науки переборе і ти моїй простоті не повіриш, відаючи, запевне відай, що життя вічного не досягнеш.
Глава 1
ВИКРИТТЯ ДИЯВОЛА-СВІТОДЕРЖЦЯ І ЗВАБНОЇ ЙОГО ЛОВИТВИ ЦЬОГО СКОРОПОГИБНОГО ВІКУ, УЧИНЕНЕ ВІД ГОЛЯКА-МАНДРОВАНЦЯ, КОТРИЙ ВИРВАВСЯ 3 ХИТРОСПЛЕТЕНИХ ЙОГО ТЕНЕТ І ПРОСТУЄ ДО ДРУГОГО, МАЙБУТНЬОГО ВІКУ
Євангеліє від Матвія, глава 4:
"Знов диявол бере його на височезную гору і показує йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до нього: "Це все тобі дам, якщо впадеш і мені ти поклонишся!" Тоді каже до нього Ісус: "Відійди, сатано! Бо ж написано: господові богові своєму вклоняйся і служи одному йому".
Запитання. По тому, відколи сталося звитязтво над твоєю звабою, сину геєнський, од Христа-збавителя, а лукаве твоє царство світу цього через смерть його оголене й відкрите усьому світу (через віру й хрещення в ім’я отця, і сина, і святого духа), запитую тебе: як витимеш тепер гніздо світолюбності у вірних та хрещених і закладатимеш основу поганського невір’я?
Відповідь звабника диявола-світодержця. Визнаю, сталося звитязтво від Христа над моїм царством, але від одягнених в ім’я його, так званих християн, мало і вельми мало. Ще через свіжу пам’ять після вознесіння Христа на небеса де-не-де бралася до звитязтва мого царства якась частина роду християнського, розпалена тією теплотою віри. А нинішнього віку так зване християнство знов упало в межі першого невір’я і однаково з нехрещеними поганцями люблять світ і прагнуть насититися його царством та розкошами; вони ще більш, аніж погани, своїм злим існуванням пригоджують тілесним похотям свавільного і нечистого життя. А що питаєш, як я мав вдиратися світолюбністю у християнство після Христового звитязтва, то про це запитувати не треба. Такою ж хитрістю, звабою, маною й усолодженням блиску й краси світової, як і перед Христовим пришестям. Адже Христос дав тим, котрі хочуть перемагати світ, тільки образ, показав, і навчив, і сам собою з’явив, звабності ж мого неправедного царства в мене не відняв, і не погубив, і вчинив так для того, щоб людська самовладність досвіду набиралася, очищалася й відшліфовувалася для вічного життя у тій спокусі, боротьбі й випробуванні віку цього теперішнього. Але, бачу, мало таких відбирається і знаходиться, щоб хотіли й любили ходити на той тісний гостинець [гостинець = шлях]; решта впали й поклонилися славі, царству, красі й любові цього теперішнього віку, котрим володію я. Від найперших і до найостанніших, від тих, що звуться духовними, до простих, од влади до підручних — всі полюбили те видиво, блискіт і барвистість краси мого мирського царства, яку я Христові на горі оголив і показав 8. І всі з теперішнього віку до того мого царства розум, думку, любов сердечну і всю тілесну міць прив’язали, приліпили й прикували так міцно, що їх тільки від любові мого царства може відлучити богом послана смерть, а більше нічого. Отож кажу я й показую, що і при Христі казав і показував: коли чогось шукаєш у мене, світодержця, то впади, поклонившись мені,— все тобі дам!