Мій друже! Я Красу люблю,
      І з кожної хвилини
Собі ілюзію роблю,
Бо в тій хвилинності ловлю
      Я щастя одробини.

Що є життя? Коротка мить.
      Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
      Хвилину раювання.

Краса! На світі цім Краса —
      Натхненна чарівниця,
Що відкриває небеса,
Вершить найбільші чудеса,
      Мов казкова цариця.

Її я славлю, і хвалю,
      І кожну їй хвилину
Готов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю…
      Як рідну Україну!

1912