Має крилами Весна
            Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
      Сяє усміхом примар
            З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
            Майорить,
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..
      Гори, гай, луги, поля —
            Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»

А вона, як мрія сну
            Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
      Сміючись на пелюстках,
            На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
            В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
      Гомонять-бринять пісні
            Голосні
І сплітаються в гротески.

1912