* * *

Бредуть вербички в глибокості,
В блакить ріки.
В родини риб спішать у гості
Явірники.

І лугові дуби юрбою,
Шумні, хмільні,
Ведуть калину за собою
По мілині:

— Ходімо з нами, юнко мила!
Не бійсь, мала! —
Довкіл весна зеленокрила,
Розмай тепла.

Вона й мене бере за душу
Коло Дніпра:
— Скресай, біжи! А я не рушу:
Крута гора.