Одійде, і вишневі сади одійдуть,
Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
Не одійде, не знаю, але не одійде,
Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах.

Одійде, і вишневі сніги одійдуть,
Одійде, і твоя біля мене пора одійде,
Не одійде любов — серце в серце влетіло! —
                                                    вона не одійде,
Аж як вив’ялить час
                              і плече, і щоку, і уста.

Одійде, і вишневі літа одійдуть,
Одійде і пора — і моя, і твоя одійде,
Не одійде ріка, що веде нашу пам’ять,
                                                вона не одійде —
Білий цвіт поколінь
                        на плечі, на щоці, на устах…

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь
                                                          не одійдуть.
Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада.
Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться
                                                            і не одійде
На зорі і в зорі
                        на плечі,
                                   на щоці,
                                                на устах.

1980