* * *

Безневинним жовтавим гроном
Вона ще йшла жовтаво, без вини,
І сині сльози билися червоно,
Як об каміння стиглі кавуни.

Вона ще йшла: півсмерті, півпримари
Модерним привидом на шпильках між людьми
І сірих брів дві золоті примани
На переніссі тіпались крильми.

Всі думали, одначе, і судили,
Четвертували поглядом її…
Злітались солов’ї до свіжої могили.
І сивіли від співу солов’ї.

1963