«Фольклор» чи «усна народна творчість» (від англ. folklore, букв. — народна мудрість, народне знання) — міжнародний термін, який позначає народну культуру (в усьому розмаїтті її видів); поезія, музика, театр, танець, архітектура, образотворче й декоративноприкладне мистецтво, які створюються та побутують у народі, зберігаючись у його пам’яті, і за традицією, іноді через століття, передаються від покоління до покоління усно або іншими комунікативними засобами, переважно неписемними.

Термін «Фольклор» у науковий обіг увів англійський археолог Уїльям Джон Томс у 1846 р. Офіційно прийнятий англійським Фольклорним товариством у 1879 р. В літературі слов’янськими мовами з’являється в 80— 90х pp. XX ст. В сучасній науці єдиного загальновживаного значення терміна «Фольклор» немає. Розрізняють фольклори автентичний, дитячий, міський, календарнообрядовий, селянський, родиннообрядовий, весільний тощо. Фольклор досліджує спеціальна наука — фольклористика.