ПІ́ВНИКИ, ів, мн. (одн. пі́вник, а, ч.). Багаторічна трав’яниста рослина з великими жовтими або фіолетовими квітками і вузьким мечовидним листям; вирощується як декоративна; використовується в парфюмерії. Зашаруділи хлопці проміж кущів рожі, оргінії та рай-дерева, затріщали розкохані стебла та листя півників (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109); На дачі Федорова жовтим полум’ям підвелися височенні півники (Мас., Життя.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 383.

пі́вники = іри́с — багаторічна трав’яниста рослина з великими жовтими або фіолетовими квітка­ми і вузьким мечоподібним лис­тям; садові півники вирощуються як декоративні, а також викорис­товуються у народній медицині (крім названих видів, також болотні); окраса сільського обійстя; символ поблажливості. Зашаруділи хлопці проміж кущів рожі, оргінії та рай-дерева, затріщали розкохані стебла та листя півників (Дніпро­ва Чайка); Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 452-453.