УКРЛІТ.ORG

Українська література Словник

ОА | ОБ | ОВ | ОГ | ОҐ | ОД | ОЕ | ОЄ | ОЖ | ОЗ | ОИ | ОІ | ОЇ | ОЙ | ОК | ОЛ | ОМ | ОН | ОО | ОП | ОР | ОС | ОТ | ОУ | ОФ | ОХ | ОЦ | ОЧ | ОШ | ОЩ | ОЬ | ОЮ | ОЯ

обід

обід (збірне — обіддя) — зовніш­ня частина колеса, звичайно обве­дена шиною. Вози добрі кінські і чу­мацькі, обіддя міцне (І. Нечуй-Левицький); фразеологізм: хоч обіддя гни — про товсту, дебелу статуру, шию і т. ін.

обід (зменшене — обідець) —

1) споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею; традиційний об’єкт гумору, іронії, метафорич­ного переосмислення: «Добре ді­ло — обід: сів за стіл та й їж», «З води обіду не звариш», «Збирайтеся, старці, обід буде», «З одним ротом на два обіди», «їхав на обід, але й вечері не застав», «Ну й ласий до чужого обіду», «Прийде кумець на обідець, а ложки не буде»; слово вживається також на означен­ня пригощання, яке влаштовують удень з якогось приводу, з певної нагоди; на такий обід звичайно за­прошують, його скликають (звідси прошений (званий) обід); до нього ретельно готуються, його спеці­ально влаштовують (звідси давати (ставити) обід), пор. у І. Котля­ревського: «Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям»; з приводу поминального обіду жарту­ють: «Чий обід, а старцям лихо (клопіт)»; взагалі, за традицією, на поминальні обіди годилося закли­кати жебраків, пор. у Т. Шевчен­ка: «Діточки... У жупанах походжа­ють, Старців закликають На обі­ди»; поминальний обід з коливом влаштовують у день похорону, на дев’ятий, сороковий день і через рік після смерті;

2) = обіди — здав­на так називають середину дня, коли зазвичай обідають, обідню пору; звідси етапі сполучення: до обіду (обід) (до середини дня, до обідньої пори): «Якби поспав до обід, то приснився б ведмідь»; після обіду (обід), по обіді (по обідній порі, у другу половину дня): «Після обід полежати часок, то зав’яжеться сала кусок», «По обіді спи хоч хвилю, по вечері іди милю»; з періодом доби, коли кінчає­ться перша половина дня і починається друга, пов’язане перемі­щення сонячного світила, за яким орієнтувалися в часі, тому кажуть: «Сонце під обід [підійшло, під­пливло]» або «Сонце з обід [звернуло]».


Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 404-405


Слово: попереднєнаступне
Вгору
Про бібліотеку  Авторські права  Транслітерація  Донори  Контакти

Проект: Руслан Фірсов  Хостінг: newsite.com.ua


Яндекс.Метрика