Голубонько-дівчинонько,
      Зіронько моя!
Не питайся, моя мила,
      Чого смутен я!
Живо-живо того смутку
      І ти не минеш!..
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш…

Голубонько-дівчинонько,
      Мій рожевий цвіт!
Ти весела, світом рада,
      Тобі милий світ!..
Живо-живо світом знудиш,
      Тяженько здихнеш…
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш!..

Гудуть пчоли коло тебе,
      Ти, як лист, дрижиш…
Ти їх гониш, не одгониш
      І сама біжиш…
Живо-живо під ті співи,
      Як дитя, заснеш…
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш…

Ти затопиш очі в очі —
      Очі не схибнуть!
Тобі дивно, що чужії
      Від твоїх змигнуть…
Живо-живо сама глянеш —
      І сама змигнеш.
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш…

Ти вітаєш, обіймаєш
      Своїх і чужих!
Як дитина, ти, дівчино,
      Ластишся до них…
Живо-живо од чужого
      Руки одвинеш…
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш…

Прийде ранок — ти весела,
      Других веселиш…
Прийде нічка — ти в постелі,
      Як голубка, спиш…
Живо-живо цілі ночки
      Оком не скинеш…
Отоді ти, моя мила,
      Мене спом’янеш…