* * *

Зажурились галичанки через тую зміну,
Що відходять усусуси та й на Україну.

      Хто ж нас поцілує в уста малинові
      Карі оченята, чорненькії брові,
      Хто ж нас поцілує в уста малинові
      Карі оченята, чорні брови.

Не журіться, галичанки, та вже є військові,
Вони краще обіймають, як стрільці січові.

      Ті вас поцілуть в уста малинові
      Карі оченята, чорненькії брові,
      Ті вас поцілуть в уста малинові
      Карі оченята, чорні брови.

Ой не будуть більш військові з нами приставати.
І не будуть нас військові за станові мати.

      І не поцілують в уста малинові
      Карі оченята, чорненькії брові,
      І не поцілують в уста малинові
      Карі оченята, чорні брови.

А як ви вже з України вернетеся знову,
І як вперше знов підете з нами на розмову,

      Тоді вже цілуйте в уста малинові,
      Карі оченята, чорненькії брові,
      Тоді вже цілуйте в уста малинові,
      Карі оченята, чорні брови.