Удосвіта встав я, темно ще надворі;
Де-не-де по хатах ясне світло сяє;
Сяє ясне світло, як на небі зорі…
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
“Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?”
“Ой скоро світ буде,
Прокинуться люде,
У всяке віконце
Засіяє сонце!”
Ой ударю ж зразу
У струни живії:
“Прокиньтесь, вставайте,
Старії й малії!”
Віщуванням новим
Серце моє б’ється,
Через край із серця
Рідне слово ллється.
1862