Як сонечко зійде ясне, мов над раєм,
         Над садом моїм, —
В саду невидимий співець заспіває,
         Святий херувим.

Співає він, грає всіма голосами
         Про ту красоту,
Що землю сповняє, і море, і дивну
         Небес висоту.

Співає, нам серце трудне розважає,
         Що втратило рай:
“Не втратив той раю, кому я співаю
         Про сад і про гай,

Про сушу і води, розкоші природи,
         Про все, чим цвіли
Великі й дрібненькі племіння й народи
         На лоні землі;

Не втратив той раю, кого підіймаю
         Над горе й біду,
І сяєвом вічним його просвіщаю, —
         Господню звізду.”

1890