* * *

Комусь — щоб хліба скибка.
Комусь — щоб тільки лаври.
Одна душа — як скрипка,
а друга — як літавра.

      А тут не все так чітко.
      То крила, то вериги.
      Від Баха — до чечітки.
      Від “чижика” — до Ґріґа.

Від ніжного ноктюрна —
до громових симфоній.
Від буйного обурення —
до сміху саксофонів.

      Всі голоси природи,
      всі види й різновиди,
      від голосу народу —
      до писку індивіда.

Все в душу входить вперто.
Ввійшло — навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.