т. Сосюрі

…То диму молоко душа на жито точить,
З телячих стійл йдемо в шатро сталевих днів,
Маячить шлях один й не підуть наші очі
Ловити злота цвіт, блукати по стерні.

        Бузок дзеленькотів про содові заводи,
        Дзизкучий дзиз опік в ту мить змарнілий зір,
        Коли заліз в твій спів — у мед золоторотий —
        Й зазнав, які пісні везуть твої вози.

Та як же хороше гуртом зорю кохати
І мити їй в ставах волосся блиск рудий,
А з днем новітнім йти — з цим півником чубатим —
По пахощах життя у зоряні сади.