На мінори розсипалась мряка,
І летить з осики лист,
Але серце моє не заклякло,
Не замовкло, бо я — комуніст.

       І іду я дорогою, вітром,
       На долоні у мене зоря,
       Завтра маю пітьму освітити
       У тайзі, у морозних зирян.

І ховаю в курначчя¹ генія…
Це — не Будда, не Магомет, не Конфуцій,
І не приймете ви його без преній,
Бо він із черева Революції.

       А надворі «memento mori»²,
       Тротуари бредуть в журбі
       І вистукують — чуєте? — скоро
       Закришталяться й очі повій.

Та не зріжу собі я голову —
Залізняк я, і чути мій гук,
Краще вмить опинюся голий
на снігу!..

______________
¹ Правильніше: курмаччя — лахміття.
² Пам’ятай про смерть (латин.).