Річечка вузенька Бережаночка,
Наче стрічка голуба між трав,
В’ється тихо, шелестить лататтям,
Забігає у широкий став.

А в ставу зникає, розливається,
Підмива коріння осоки,
їй назустріч випливають зграйками
З жовтими качатами качки.

Камінці на дні її виблискують,
І пісочок сріблом виграє.
Біля Бережаночки привітної
Миють верби листячко своє.

З Шарапанівки в Куниче на Китайгород
Річечка біжить в очеретах.
Скільки літ вона в мені голубиться
І хлюпоче-хлюпає у снах.

Там лілеї, мов з кришталю чистого,
Вперше я коханій назривав…
Річечко вузенька Бережаночко,
Ти течеш, як мрія, поміж трав!