А він повернувся.

Вогненною піснею, віщим незборканим словом повернувся поет до рідної своєї України, і до братньої Росії — Росії Добролюбова та Чернишевського, і до польських революційних повстанців, і до мужніх волелюбних народів Кавказу, чию багаторічну боротьбу він з такою пристрастю оспівав. Як дзвін серед ночі, як герценівський «Колокол» — так лунали його слова серед похмурої, важкої ночі царської реакції й кріпосництва.

Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу. В тій невеликій книжці, що ім’я їй «Кобзар», клекоче ціле море горя народного, в ній — невольницький поклик до помсти й порив до свободи, мудрий роздум гуманіста і ніжна, чарівна краса української пісні.

Винятковим є місце Шевченка в житті нашого народу, виняткова доля його творчості. Бачиш по ній, що є творчість, яка не відцвітає, що є в духовній сфері явища, схожі на ті непогасні вічнодіючі вулкани, надра яких завжди пашать вогнем і розжеврюють уночі хмари над собою, мов велетенські маяки.

В наші дні, коли царські багряниці давно вже дотлівають по музеях, невмирущий голос Кобзаря ми чуємо серед наших сучасників, художня сила і чар його поезії промовляє до тих, хто живе вже в «сім’ї вольній, новій», в тій сім’ї, де ленінська дружба народів стала могутньою сонячною реальністю. Шевченкова поезія, ставши рідного мільйонам людей, перелунюється між народами, твори його читають на десятках мов нових, навіки здружених соціалістичних націй. Щодалі він мовби росте своєю силою, славою, непогасним світлом тієї енергії, що її колись випромінило його серце і яка тепер осяває широкі, день відо дня ширші простори.

До всіх народів світу, до цілого людства приходить нині Шевченко. Ми, українці, можемо пишатися тим, що пам’ять нашого великого поета в цьому — шевченківському — році буде вшанована міжнародно, вперше у такому масштабі. Ось так заборонене колись, каране й мордоване слово поета здобуває нині світове визнання, ось так його поезія переступає сьогодні континенти! Можна уявити, як багато скаже ця жива, динамічна, невмируща поезія народам, що піднімаються в наш час на боротьбу проти колоніалізму, скільки вірних друзів знайде вона і в джунглях Африки, і в країнах Латинської Америки, і скрізь, де людина бореться за свої права.

Кожен народ читатиме Шевченка по-своєму, як, зрештою, по-своєму читає його кожне нове наступне покоління, беручи з невичерпно щедрої спадщини його те, що на даному відтинку історії є найближчим, найжагучішим для людей сучасності. Але є в геніальній його поезії таке, що завжди, в усі часи вабитиме й чаруватиме людей,— високий гуманізм його творчості, повнота любові, що народила художні шедеври довершеної краси, і могутнє поетичне ясновидство, яке крізь тумани віків бачило прийдешність вселюдського миру і щастя, коли на оновленій землі

Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі!

1964

______________
¹В основу статті покладено доповідь на урочистих зборах у Києві з нагоди 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.