Котивсь гарбуз по городу,
Шукаючи свого роду,
Розігнався, покотився,
Аж у Львові опинився.

Туди-сюди розглядає,
На всі заставки гукає:
— Гов! чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Обізвалась «Зоря» ясна,
Його донечка прекрасна,
А за нею і «Дзвінок»,
Говорливенький синок.

Гудуть брати у куточку,
Що шанують сина й дочку…
Будьте ж живі та здорові
Всі родичі гарбузові!

Просіть долю, діти-квіти,
Щоб новенький рік прожити
У добрі, у тихім щасті,
Без журби і без напасті!

[1892]