На белебені до поля
Збудувала хату доля;
Тую хату знає всяк —
І заможний, і бідняк.
По надвір’ю вітер грає,
Голуб голуба ганяє,
В хаті панійка тонка
Крутить пана товстяка.
Баби збоку теє бачуть
І собі по лаві скачуть,
А дідок на них глядить
І ціпочком стукотить.
Нуте, діти, помаленьку
Розберіть тую брехеньку
Аж від п’ят до голови,
Хто хитріш — чи я, чи ви?

Невеличка витребенька,
А на розвідки трудненька,
Всюди тиче хитрий клин,
Каже: хата — аж то млин.
Голуб голуба ганяє —
Вітер крила повертає,
І не пані — шестірня
Камінь крутить, розганя.
Позбиралися докупи
Танцювать не баби — ступи,
Що товчуться над пшоном;
Дід — мірошник з молотком.

[1891]