У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
         Щоб лихо прогнать,
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
         Весілля гулять.
Не було б таких новинок,
Та хрещатенький Барвінок
         Усіх здивував —
Він Фіалочку блакитну,
Наче панночку тендітну,
         За себе узяв.
Посередині в таночку,
У зеленому віночку,
         Танцює Будяк.
Кругом свашки, і сусідки,
І Фасолі, і Нагідки,
         І між ними Мак.
Наче справжнії музики,
Грають Півні та Індики,
         Деренчить Гусак.
А Будяк всіх потішає,
Підморгне і примовляє:
         «Отак, квіти, так!
Танцювала риба з раком,
А морковця з пастернаком,
         Та не краще нас!
Нуте ж швидко, шпарко, квіти,
Молодих повеселити —
         Один тому час!
Ой козаче молоденький,
Наш Барвінку зелененький,
         Потіш Будяка,
І у парі з молодою
Між своєю перезвою
         Утніть тропака!
Нехай гляне Редька в дірку,
Переверне долю гірку
         Догори хвостом
І музиченьку почує,
Потанцює, пожартує
         З товстим Будяком.
Тільки й щастя, тільки й жити,
Покіль буде сонце гріти, —
         Пов’янем колись!
Як там буде — знає доля,
А ще покіль наша воля,
         Гуляй, не журись!»
Де взялись Чижі й Синиці,
Прищебечують музиці,
         Ще пристав і Шпак.
Будяк скаче, не вгаває,
Підморгне і промовляє:
         «Отак, квіти, так!»

         [1893]