УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури.


ЖУК ІГОР
Посвята Галицькому полку Січових Стрільців 


Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу…
Мамо, не треба, — не йдіть нас виглядати на дорогу,
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу.

Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе;
Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна.
Мамо, ми мусим бути тут, бо ми стрільці святої Січі;
Мамо, не майте нам за зле, бо тут так само — Україна.

Хмарами круки злітаються з Поділля і з Полісся,
З Білої Церкви удосвіта на Фастів виступаєм.
Доля на долю, як шабля на шаблю, піднялися;
Хлопці, до бою! — ми свій полк докупи в небі позбираєм…

Мало нас, мало, нас замало, аби край оборонити —
Тільки й надії — на шаблю, на серце і на Бога…
В Києві дзвони мовчать, бо нема об чім дзвонити —
Нашої віри нема, а чужа їм не підмога.

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу…
Мамо, не плачте, не йдіть нас виглядати на дорогу —
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!..


Постійна адреса: http://ukrlit.org/zhuk_ihor_teodorovych/posviata_halytskomu_polku_sichovykh_striltsiv