УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ЗЕРОВ МИКОЛА Телемах у Спарті Одіссея, IV, 1-304 I На землю впала ніч, потемніли дороги, У цоканні підков мчить Одіссеїв син. Півсвіту вже за ним… Сіріє мла долин, Мигтять огні — і сплять Тайгетові відноги. Палати… Сонце там чи місяць білорогий? Блищать слонівка, мідь, і золото, й бурштин. Білявий Менелай, щасливий сім’нин, Провадить юнаків на ковані пороги. Цариця жде гостей, і відблиски зі стель Виборну золотять в руках її кудель, Повага їй в очах… Вітай, благословенна! Тивує Телемах: "Злочинниця грізна, Що з нею в світ прийшли облуда і війна, — Ти мудра, ти ясна і лагідна. Гелено?" 28.05.1934 II Цариця подив той угадує з очей, З безсмертних уст її снується єпопея Про шлюб зневажений, про мудрість Одіссея, Про дужий Іліон і смерть її дітей. Мов смерч, краса її промчала між людей, Жага і пристрасті владали в світі нею — Хто згодяний не зна, що важить Діонея, Хто віджене її від крицевих грудей? А там світають дні прозріння і науки… По скарб єгипетський сягнули ніжні руки І забуття бальзам долито до вина. О, що буйніша кров і молоді нестями, — Тим більша лагідність, ясніша глибина, Тим скорше. Мудросте, приходиш ти з літами. 31.05.1934 Постійна адреса: http://ukrlit.org/zerov_mykola_kostiantynovych/telemakh_u_sparti