УКРЛІТ.ORG — публічна електронна бібліотека української художньої літератури. ЗЕРОВ МИКОЛА Легенда однієї садиби С.Лагерлеф І Скрипаль і крамар із метких селян Купив маєток, озеро і рудні, І білий дім в околиці безлюдній На острові зарослім — Мункгюттан. Минули роки. Предківський талан Украй розвіяли суворі будні, І фру Турботи подихи облудні Діткнулись саду і густих альтан. Тоді, щоб одвернуть руїну й поруб, Нащадок взявся за крамарський короб, Пішов, як дід, по селах і лісах. Та як погамувати фру Турботу? Хто божевільним вздрів родинний дах, Чи є тому надія повороту? 10.02.1932 ІІ Так! Бо не вік на водах темний лід, А в домі кажани єдині гості: Встає з могили в загадковій млості Зоряноока молода Інгрід. Подяка в серці залишає слід, Мов полозки на крижанім помості… О ви, чуття самовіддані й прості, Як красите ви бідний людський рід! Ви безум розірвали на лахміття. Ліс перед вами схилить верховіття І себелюбство згине, як туман. Що горе? Втіхи тимчасова маска! І процвіте спустілий Мюнкгюттан, Мов ця далекарлійська тепла казка. 11.02.1932 Постійна адреса: http://ukrlit.org/zerov_mykola_kostiantynovych/lehenda_odniiei_sadyby